Синиця довгохвоста

? Синиця довгохвоста
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Довгохвостосиницеві (Aegithalidae) Рід: Довгохвоста синиця (Aegithalos) Вид: Синиця довгохвоста
Біноміальна назва
Aegithalos caudatus (Linnaeus, 1758)
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Aegithalos caudatus Віківиди: Aegithalos caudatus EOL: 45515414 ITIS: 558441 МСОП: 103871923 NCBI: 73327

Сини́ця довгохвоста[2] або ополовник звичайний[2] (Aegithalos caudatus) — осілий, кочовий птах менший за горобця, з довшим за тіло хвостом. Мешкає в листяних та мішаних лісах Європи та Азії.

Опис

Морфологічні ознаки

Птах менший за горобця — маса тіла 7-9 г, довжина тіла біля 14 см. У дорослого птаха підвиду caudatus голова біла; спина чорна; плечові пера бурувато-рожеві; покривні пера верху крил чорні; надхвістя біле, з рожевим відтінком; низ білий, на боках тулуба, череві і підхвісті рожевий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з білою облямівкою; хвіст східчастий, чорний, на зовнішніх частинах стернових пер біла барва; дзьоб чорний; ноги темно — бурі; у підвиду tauricus, який поширений у Криму, над очима чорні смуги, які з'єднуються з чорним кольором спини. У молодих птахів чорний колір оперення замінений бурим; через око проходить широка бура смуга; рожевий відтінок відсутній.[3]

Звуки

Поклик — тихе коротке «чер», часто подає високотональне трискладове «тсі — тсі — тсі».

Поширення та місця існування

Ареал виду займає значну частину Євразії, в тому числі Англії, Центральної та Північної Європи, Сибіру.

Поширена по всій Україні, але в степовій зоні зустрічається тільки під час осінньо-зимових мандрівок. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смузі, на півночі степової смуги, в пониззі Дніпра і гірському Криму.

Мешкає в чагарниках, мішаних та листяних лісах, іноді — у парках. Довірлива пташка, утім намагається триматися верховіття кущів та дерев, підвішуючись до найтонших гілочок.

Підвиди

Вид Aegithalos caudatus нараховує 23 підвиди:

• A. c. alpinus
• A. c. aremoricus
• A. c. caudatus — номінативний підвид
• A. c. europaeus
• A. c. ibericus
• A. c. irbii
• A. c. italiae
• A. c. japonicus
• A. c. kamtschaticus Domaniewski, 1933
• A. c. kiusiuensis
• A. c. macedonicus
• A. c. magnus
• A. c. major
• A. c. pallidulombo
• A. c. passekii
• A. c. rosaceus
• A. c. sibiricus
• A. c. siculus
• A. c. taiti
• A. c. tauricus
• A. c. tephronotus
• A. c. trivirgatus

Особливості біології

Яйця Aegithalos caudatus в оологічній колкції, Тулузький музей

Гніздо мостить на дереві у розгалуженні гілок. Воно сплетене у вигляді витягнутої кулі з діркою-входом у верхній частині, замасковане вплетеними в нього шматочками лишайників, моху, травичинками. Усередині гніздо вимощує пір'ям. Кладка з 8—14 білих з рожевими цяточками яєць, наприкінці квітня — на початку травня. Через два тижні вилуплюються пташенята, які вже за два тижні можуть літати.

Поклик — коротке «чер», часто подає високотональне «тсі-тсі-тсі».

Галерея

• 
  Довгохвості синиці
• 
  на оз. Вирлиця в Києві

Примітки

1. BirdLife International (2016). Aegithalos caudatus. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T103871923A87471081.en.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Посилання

• Синиця довгохвоста // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Xeno-canto: audio recordings of the long-tailed tit [Архівовано 19 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Long-tailed tit videos, photos & sounds [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] on the Internet Bird Collection
• Calls of several long-tailed tits — a British Library sound recording.
• Ageing and sexing (PDF; 1.48 MB) by Javier Blasco-Zumeta & Gerd-Michael Heinze [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.]

Портал «Біологія»