|
Сильні духом
«Сильні духом» (англ. Strong in Spirit) – титулований документально-анімаційний фільм В’ячеслава Бігуна про першого успішно звільненого бранця Кремля після початку Російської збройної агресії проти України - Юрія Яценка. Прем’єра відбулася на 47 Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» у 2018 році. На знак «духовної солідарності» з українськими бранцями Кремля режисер фільму 17 діб не вживає їжі.[1] Фільм отримав схвальні відгуки глядачів і кінокритиків, численні фестивальні номінації та відзнаки, відбирається на Національну кінопремію «Золота дзиґа» (2019).[2] Синопсис та сюжетКіносповідь Юрія Яценка – першого успішно звільненого українського бранця Кремля. Навесні 2014 році студент Юрій їде до Росії разом із колегою Богданом. Привід – заробіток на навчання і подарунок для дівчини. Подібна поїздка не перша і не віщує неприємностей. Але їх затримують для перевірки документів. «Проста формальність» обертається на запрошення до «співпраці». Після відмови Юрія піддають систематичним нелюдським тортурам. Студенти опиняються ізольованими від світу. Щоби повідомити про себе, Юрій виробляє план дій: солідарно із колегою вдається до відчайдушного, але продуманого кроку. Що він пережив, як боровся і вижив? Що переживають інші українські бранці Кремля, як-от Олег Сенцов? Фільм про один із образів сучасного українця, який надихає. Короткометражна версія фільму відображає перший етап пережитого бранцями. СтворенняЗадум та стилістикаСтилістика фільму (короткометражна версія) – очі героя із тайм-кодом та автобіографічні, мінімалістські анімаційні ілюстрації, – поєднує документальний зміст і художнє відтворення подій, залишаючи простір для фантазії глядача. Подібна стилістика використана режисером в його успішному фільмі за матеріалами справи Європейського суду з прав людини «Пенальті правосуддя», номінованому на міжнародному кінофестивалі «Молодість» в 2014 році, здобувши визнання у глядачів та кінокритиків, зокрема Олександра Гусєва [3]. За режисерським підходом і тональністю історія спадає на кіносповідь: подається автобіографічно.
Виробництво фільмуРобота над фільмом розпочинається в 2015 році. Український кінорежисер і філософ права В'ячеслав Бігун, знаний своїми актуальними фільмами про права людини, дізнається про долю Юрія Яценка з повідомлень ЗМІ. Автор та герой фільму особисто знайомляться уже після звільнення. Їх пов’язує спільна альма-матер – юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка. Ще в 2015 році за участі оператора Бориса Ухова в Тюрмі на Лонцького зафільмовують близько 8 годин інтерв’ю [4]. В 2015 році на Ризькому міжнародному кінофестивалі режисер представяє задум та робочі матеріали фільму в конкурсі #SHORT_RIGA: WORK-IN-PROGRESS (WIP) PRESENTATIONS [6] за участі директорів низки провідних європейських кінофестивалів. Попри схвальну оцінку проекту, робота призупиняється через брак коштів; у 2016 році помирає оператор фільму Борис Ухов. В 2017 році режисер поновлює роботу над фільмом під час Школи документального кіно «Скарб Солідарності», до якої його було відбирають за конкурсом. Попри те, що презентація проекту справиляє враження на учасників, його не відібирають для виробництва; проте організатори Школи погоджуються розглянути проект, якщо його буде вироблено самостійно. Режисер, герой та художник фільму продовжують роботу й представляють версію фільму («Солідарність»). Проект стрічки здобуває спеціальну відзнаку Міжнародного фестивалю документального кіно «Скарб Солідарності» від міжнародного журі, основу якого складають польські документалісти, зокрема Марта Дзідо, Пйотр Шлівовський, Кароль Василевський, за «професійність і високу мистецьку цінність» [4][7]. Автори продовжують пошук фінансування та роботу над фільмом. У квітні 2018 року фільм отримує мікрофінансування у межах конкурсу на підтримку проектів регіонального кінематографу від ЛОДА[8]. У 2018 році відбувається низка допрем’єрних показів-дискусій і українська прем’єра фільму – 47 Міжнародний кінофестиваль «Молодість» номінує стрічку до Національного конкурсу та на головну нагороду – «Скіфський олень». РелізВипуск і версії19 листопада 2017 року проект фільму демонструється в Львові на Міжнародному кінофестивалі «Скарб Солідарності»; міжнародне журі нагороджує проект спеціальною відзнакою за «професійність і високу мистецьку цінність» [9][9]. У 2018 році автори представляють три оновлені проекти (короткометражні версії) фільму. 9 березня проходить допрем’єрний показ в Тячеві, рідному місті режисера, схвально прийнятий глядачами [10]. 15 березня 2018 року в Музеї «Територія терору» в Львові відбувається допрем’єрний показ і обговорення фільму з освітянами. 19 березня 2018 року в Центрі імені митрополита Андрея Шептицього проходить львівський допрем’єрний показ фільму за участі спеціальних гостей, зокрема нещодавно звільненого бранця Кремля – Ахтема Чийгоза, правозахисника Мирослава Мариновича та молоді. У червні 2018 року відбувається українська прем’єра на 47 Міжнародному кінофестивалі «Молодість», який номінує стрічку до Національного конкурсу, відбувають три покази стрічки, двічі – під час конкурсу і спеціальний показ-дискусія на підтримку Олега Сенцова та інших бранців Кремля.[11] Кінофестиваль розміщає кадр із фільму на обкладинці каталогу, а його генеральний директор Андрій Халпахчі на прес-конференції висловлює підтримку фільму:
Фільм зацікавлює Міністерство закордонних справ України, яке отримує безкоштовну ліцензію на показ у закордонних дипломатичних установах; публічно стає відомо про один – 3 серпня 2018 року в Ризі (Латвія) за сприяння Товариства підтримки України[13]. На лютий 2019 року фільм так і не отримав міжнародної фестивальної прем’єри. Історія Юрія Яценка має потенціал повнометражного документального та/чи художнього фільму. РеакціяКритикаКритики схвально прийняли фільм, відзначаючи режисуру, сценарій, а також стилістику, тональність та емоційний вплив. Кінокритик Ігор Грабович стверджує:
Кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський в огляді «„Молодість”: депресивна картинка національного конкурсу» (2018) пише:
Колеги теж схвально відгукуються про фільм режисера. Так, режисер Ахмет Сеіталблаєв (член журі фестивалю «Громадський проектор» (2018), відзначаючи переможців, зокрема цей фільм, який здобув відзнаки у номінаціях «Документальне кіно» (1 місце) та «Регіональне кіно») зазначає:
Фотограф Тарас Грень пише:
ВизнанняНа кінець 2018 року стрічка здобуває 6 фестивальних відзнак і 13 номінацій[18]. Проект фільму відбирається до програми міжнародний кінофестивалів, зокрема WORK-IN-PROGRESS Ризького міжнародного кінофестивалю [19] та Міжнародного фестивалю документального кіно «Скарб Солідарності» [7][9]. Docudays UA (який позиціонується як фестиваль про права людини), якому автори фільму першими в Україні надали проект фільму для фестивальної прем’єри в 2018 році, проігнорував стрічку, попри значущість тематики прав людини, політичних в’язнів і загалом схвальну думку кінокритиків про проект фільму [20]. Проект фільму подається для участі в інших кінофестивалях. Нагороди та номінації
Активізм. Олег СенцовФільм безпосередньо не закликає до активізму, спонукає до дії, покази та кадри з фільму – привід ініціювати чи активізувати кампанії за звільнення бранців Кремля. Так, у березні 2018 року розпочато Марафон написання листів політв'язням Кремля [20]. Фільм відначально містить згадку про Олега Сенцова, який творцями фільму зазначається як натхненник фільму[24]. Один із його кадрів відображає заклик до його звільнення (Free Sentsov) Європейської кіноакадемії [25]. 47 Міжнародний кінофестиваль «Молодість» номінує стрічку до Національного конкурсу та розміщає кадр фільму на обкладинці свого каталогу. 1 червня 2018 року під час фестивалю відбувається спеціальна акція – кінопоказ-дискусія на підтримку бранців Кремля, зокрема Олега Сенцова, який на той день голодував 19 добу. Показ відвідують, серед інших, голова Держкіно Пилип Іллєнко, очільниця Європейської академії Маріон Дьорінг, генеральний директор «Молодості» Андрій Халпахчі, заступник глави МЗС Василь Боднар та інші. Модератор – Анна Паленчук.[26] Журі Національного конкурсу «Молодості» не відзначило стрічки, не відвідало показ, обмежуючись гаслами. Натомість, МЗС ініціює отримання дозволу на показ фільму у закордонних дипломатичних установах під час своїх заходів[27]; зокрема такий показ організовується у Прибалтиці. Крім фестивальних, проведено близько 20 спеціальних, зокрема і допрем’єрних, показів за участі героя стрічки Юрія Яценка, зокрема на підтримку бранців Кремля, і під час голодування режисера В’ячеслава Бігуна. Зокрема такі покази в 2018 році відбулися в таких містах, як Тячів (9.03.2018), Ужгород (18.06 і надалі впродовж тижня), Хуст (19.06) – на Закарпатті, Львів (15 і 19.03, 18.04, 3.05, 7.11, 14.11, 19.11), Городок (19.06), Трускавець (23.06) – на Львівщині та в Запоріжжі (27.10 під час під час Запорізької книжкової толоки). Закордоном подібні покази відбулися в Таллінні (29.04.2018) та Ризі (3.08.2018).[28] 14 грудня 2018 року пройшов спеціальний показ фільму на базі Київського національного університету під час Всеукраїнського тижня права.[29] Солідарне голодування режисера В’ячеслава Бігуна 12 червня 2018 року режисер фільму В’ячеслав Бігун стає першим колегою-режисером[1], який голодує солідарно із Олегом Сенцовим, оголошує голодування як «акт духовної солідарності». Як відзначає режисер, «духовної, бо лише голодуючи, можу повніше (хоча, зрозуміло, що несповна, бо ми в різних умовах) відчувати те,що можливо відчуває Олег та інші бранці Кремля. Сподіваюся,що енергетика цих вчинків вплине на звільнення Олега Сенцова та інших наших бранців»[30]. Припинити голодування режисера закликає глави МЗС Павло Клімкін, звертаючись до режисера під час спеціального показу фільму 23 червня 2018 року:
29 червня 2018 року, після 17 діб без їжі (лише на воді), режисер припиняє голодування.[1][33] Посилання• Сильні духом (Strong in Spirit) – відео-матеріали на YouTube.com Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
