Силантьєв Олександр Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Силантьєв.
Силантьєв Олександр Петрович
Народження23 серпня 1918(1918-08-23)[1]
Єкатеринбург, Пермська губернія, Російська СФРР[1]
Смерть10 березня 1996(1996-03-10) (77 років)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
ПартіяКПРС
Званнямаршал авіації
КомандуванняВійськово-повітряні сили Російської Федерації
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня
Державна премія СРСР
CMNS: Силантьєв Олександр Петрович у Вікісховищі
Генерал армії К. А. Мерецков після посадки на аеродромі Хвойна розмовляє з льотчиками, що прикривали в повітрі його літак Douglas DC-3. Праворуч від Мерецкова Герой Радянського Союзу старший лейтенант А. П. Силантьєв, майбутній маршал авіації. Під час польоту Силантьєв збив німецький Ме-109, який атакував літак командувача Волховським фронтом. 1942

Олександр Петрович Силантьєв (нар. 23 серпня 1918(19180823), місто Єкатеринбург, тепер Російська Федерація — пом. 10 березня 1996, місто Москва) — радянський військовий діяч, начальник Головного штабу — 1-й заступник головнокомандувача Військово-Повітряними Силами СРСР, маршал авіації. Герой Радянського Союзу. Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991.

Біографія

Народився у родині робітника. Закінчив 7 класів середньої школи і школу фабрично-заводського учнівства у Свердловську.

З 1934 року працював слюсарем на заводі «Металіст» у Свердловську. З вересня 1935 року — інструктор-планерист Первоуральської планерної станції Свердловської області, з квітня 1937 року — інструктор-льотчик Свердловського аероклубу імені Серова.

У Червоній Армії з 1938 року. У 1940 році закінчив Сталінградську військову авіаційну школу льотчиків.

З 1940 року служив молодшим льотчиком в 153-му винищувальному авіаційному полку ВПС Ленінградського військового округу (місто Кексгольм).

Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Північному, Ленінградському, Волховському, Воронезькому, Південно-Західному, Карельському, 1-му Білоруському і 1-му Українському фронтах. Командував авіаційною ланкою, служив заступником командира ескадрильї, командиром ескадрильї, штурманом 160-го винищувального авіаційного полку 3-ї резервної авіаційної групи 4-ї окремої повітряної армії. Після тяжкого поранення у квітні 1942 року лікувався у військовому госпіталі.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У січні 1943 — 1945 р. — інструктор-льотчик-штурман Управління винищувальної авіації Головного управління бойової підготовки фронтової авіації ВПС РСЧА.

Після війни продовжував службу у Військово-Повітряних Силах СРСР.

У 1950 році закінчив Військово-повітряну академію, у 1957 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені Ворошилова.

Служив на відповідальних посадах у ВПС СРСР: старший інспектор-льотчик, начальник відділу Управління бойової підготовки ВПС, начальник штабу — заступник командира авіаційної дивізії, начальник оперативного відділу штабу повітряної армії, начальник штабу — 1-й заступник командувача повітряною армією.

З січня 1964 року — заступник начальника, а з червня 1964 року — начальник Управління авіації і ППО Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

У жовтні 1969 — червні 1978 р. — начальник Головного штабу — 1-й заступник головнокомандувача Військово-Повітряними Силами СРСР.

У червні 1978 — листопаді 1980 р. — заступник головнокомандувача Військово-Повітряними Силами СРСР. На цій посаді з грудня 1979 по липень 1980 року координував бойові дії об'єднаних сил радянської і афганської авіації в Афганістані.

З листопада 1980 р. — військовий інспектор — радник Групи Генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Одночасно у 1987 — 1992 роках — Голова радянського комітету ветеранів війни.

З 1992 — у відставці.

Проживав у Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Звання

  • Генерал-майор авіації (1954)
  • Генерал-лейтенант авіації
  • Генерал-полковник авіації
  • Маршал авіації (19.02.1976)

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б Силантьев Александр Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання