Сиваченко Тамара Порфиріївна
Тамара Порфиріївна Сиваченко (5 жовтня 1923, с. Єкатеринівка, Лискинський район, Воронезька область, РРФСР — 3 лютого 2015[1], Україна) — український лікар-радіолог, педагог; один з провідних учених-радіологів і організаторів радіологічної служби України[2]. Доктор медичних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки УРСР[3]. ЖиттєписНародилась у родині лікаря.[1] У 1947 році закінчила Київський медичний інститут. Відтоді працювала дільничним лікарем, головним лікарем поліклініки, лікарем-рентгенологом м. Києва і у структурах Київської міської адміністрації.[1] У 1957 році захистила кандидатську дисертацію «Вплив нейтронних речовин та фосфорного навантаження на виведення радіоактивного фосфору із організму».[1] У 1966—1993 рр. очолювала кафедру медичної радіології Київського інституту удосконалення лікарів.[1] У 1967 році захистила докторську дисертацію за темою «Діагностичне та лікувальне застосування радіоактивних ізотопів йоду», за рік отримала звання професора.[2] За весь час роботи змогла підготувати 7 докторів та 37 кандидатів наук.[4] У 1990-х рока входила до складу Національної комісії по радіаційному захисту населення України[5]. Наукова діяльністьОсновні наукові праці були присвячені вивченню питань оптимізації радіонуклідної діагностики і променевої терапії, розробці і модернізації радіоелектронної апаратури для радіонуклідної діагностики.[6] У 1972 році за розробку та впровадження у практику закладів охорони здоров'я радіоізотопної і лазерної апаратури, а також комплексу методик для біологічних досліджень, діагностичного та лікувального застосування було присуджено Державну премію УРСР в галузі науки й техніки[7][3]. Вибрані праці
Нагороди та відзнаки
Примітки
|