Сенін Юрій Леонідович

Юрій Сенін
Народився	17 червня 1951(1951-06-17) Брезоая, МРСР
Помер	6 листопада 2022(2022-11-06) (71 рік) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Діяльність	юрист, суддя
Alma mater	Херсонське морехідне училище (1970), Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (заочно; 1981)
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук (2013)
Посада	секретар пленуму та член президії Верховного Суду України
Нагороди	Заслужений юрист України Медаль «Ветеран праці» Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Юрій Леонідович Сенін (17 червня 1951, Брезоая, МРСР — 6 листопада 2022, Київ) — український юрист, суддя вищого кваліфікаційного класу, секретар пленуму та член президії Верховного Суду України, член Судової палати у цивільних справах. Заслужений юрист України (2004), кандидат юридичних наук (2013).

Життєпис

Народився 17 червня 1951 року у селі Брезоая, Молдова, в сім'ї військовослужбовця.

У 1970 році закінчив Херсонське морехідне училище, працював на кораблях далекого плавання Радянського Дунайського пароплавства. З 1975 по 1981 рік навчався на заочному відділенні юридичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

У 1977 році став старшим консультантом відділу юстиції Виконавчого комітету Херсонської обласної ради. Цю посаду займав до червня 1982 року, коли був обраний народним суддею Комсомольського (нині — Корабельного) районного народного суду міста Херсон.

З 1985 року — суддя Херсонського обласного суду, член президії. На цій посаді працював 12 років. У грудні 1997 року обраний суддею Верховного Суду України, пізніше увійшов до складу Судової палати у цивільних справах. Суддя вищого кваліфікаційного класу, член президії.

Могила Юрія Сеніна, Байкове кладовище

У 2004 році нагороджений званням «Заслужений юрист України». З жовтня 2006 року — секретар пленуму Верховного Суду. Входив до складу редакційної колегії «Віснику Верховного Суду України»[1].

У 2013 році отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію в Національному університеті «Одеська юридична академія» на тему «Новація як спосіб припинення зобов'язань за цивільним законодавством України»[2]. У 2016 році пішов у відставку.

Помер на 72-му році життя 6 листопада 2022 року. Похований в колумбарії Байкового кладовища (50°24′59.03″ пн. ш. 30°30′7.94″ сх. д.).

Особисте життя

Дружина Наталія Вікторівна — економістка. Виховали двох дітей, які теж стали суддями. Син Вадим Сенін — колишній суддя Солом'янського районного суду міста Києва[3][4], нині — адвокат юридичної фірми «Крупнова і партнери»[5]. Донька — суддя Київського окружного адміністративного суду Галина Василенко[6]. Має трьох онуків.

Був футбольним вболівальником, підтримував київське «Динамо» та одеський «Чорноморець»[1].

Нагороди

• 1991 — медаль «Ветеран праці»
• 2003 — почесна грамота Верховної Ради України
• 2004 — заслужений юрист України
• 2017 — орден «За заслуги» III ступеня
• 2021 — почесна грамота Ради суддів України

Примітки

1. Сенін Юрій Леонідович
2. Новація як спосіб припинення зобов'язань за цивільним законодавством України
3. ВРП звільнила суддю, на якого скаржилося НАБУ
4. Судья, не отстранивший главу Госаудита, тоже брал у отца миллион на жилье
5. Сенін Вадим Юрійович
6. Василенко Галина Юріївна

Посилання

• Судді Верховного Суду України у відставці (на пенсії)