|
Сельма Вілхунен
Сельма Вілхунен (фін. Selma Vilhunen; 1976, Фінляндія) — фінська кінорежисерка, сценаристка та продюсерка. Найбільш відома своїм короткометражним фільмом «Чому все маю робити я?», що став номінантом премії «Оскар» (2014), та художніми фільмами «Дівчинка на ім'я Варпу» (2016), а також «Дурне молоде серце[d]»[2] (2018). Співзасновниця продюсерської компанії Tuffi Films Oy[d]. Один із провідних режисерів документального кіно у Фінляндії[3]. ЖиттєписНародилася в 1976 році[4]. У 2004 році закінчила Академію мистецтв Університет прикладних наук[en] в Турку. З 1999 року знімає документальні та короткометражні фільми. У 2012 році вийшов її художній короткометражний фільм « Чому все маю робити я?» (тривалістю 6,5 хвилин), який у 2014 році став номінантом премії «Оскар» за найкращий ігровий короткометражний фільм. Ця картина стала першою за всю історію кінематографа Фінляндії короткометражною картиною, номінованою на цю премію, і лише другим фінським фільмом (після фільму 2002 року «Людина без минулого» Акі Каурісмякі), номінованим на цю премію в будь-яких номінаціях[5][6]. Після цього Вілхунен стала членом кіноакадемії США та була запрошена до складу журі премії «Оскар» 2015 року[7]. Її режисерським дебютом у художньому повнометражному кінематографі став фільм «Дівчинка на ім'я Варпу», знятий нею за власним сценарієм. Прем'єра картини відбулася у вересні 2016 року в Торонто. На думку канадського критика Девіда Д'Арсі, цей дебют для Вілхунен вийшов чудовим і реалістичним[8]. У 2017 році фільм став номінантом фінської національної кінопремії «Юссі» у десяти номінаціях (включаючи дві персональні номінації Вілхунен — за найкращу режисуру та найкращий сценарій)[9], переміг в одній із них: премію «Юссі» за найкращу жіночу роль отримала 13-літня Ліннея Ског, виконавиця головної ролі[10]. У листопаді 2017 року фільм став володарем кінопремії Північної ради — найпрестижнішої премії у країнах Північної Європи[2]. Журі кінопремії, обґрунтовуючи своє рішення про присудження премії за 2017 рік цьому фільму, зазначило, що Вілхунен, маючи невеликий бюджет, змогла передати на екрані найглибші людські почуття, показавши, що є неординарним режисером та сценаристом[2]. Наступним фільмом Вілхунен стала документальна картина Hobbyhorse revolution («Революція хобіхорсингу», зустрічається також інший переклад — «Коники на ціпках: революція»), присвячена хобіхорсингу, який набирає в останні роки у Фінляндії та Швеції підлітковій субкультурі катання на дерев'яних палицях-конях. Світова прем'єра фільму відбулася 31 березня 2017 року на кінофестивалі у Тампере; на цьому фестивалі фільм отримав дві нагороди, включаючи головний приз[2]. У 2018 році цей фільм став лауреатом національної премії «Юссі» у номінації «Найкращий документальний фільм»[10]. У 2018 році вийшов другий повнометражний художній фільм Вілхунен — Hölmö nuori sydän («Дурне молоде серце») з Вілле Хаапасало в одній з головних ролей. На Берлінському кінофестивалі 2019 року цей фільм отримав «Кришталевого ведмедя», ставши переможцем конкурсної програми дитячих та юнацьких фільмів[11]. Також у 2019 році фільм висунутий на здобуття премії «Оскар» (у номінації «Найкращий іноземний фільм»)[12]. Фільмографія
РодинаОдружена, має доньку, проживає в Гельсінкі. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
