Селеніди

Селені́ди (рос. селениды, англ. selenides, нім. Selenide n pl) — сполуки селену з електронегативними елементами, в тому числі з металами.

Загальна характеристика

Селеніди можна розглядати як похідні селеноводню H₂Se, наприклад, Ag₄SeS (мінерал агвіларит), Cu₂Se (берцеліаніт).

За властивостями і складом займають проміжне положення між телуридами і сульфідами, ближчі до останніх.

Селеніди лужних металів розчинні у воді. На повітрі окиснюються. Схильні до утворення поліселенідів.

Поширення у природі

Відомі мінерали-селеніди Fe, Pb, Zn, Cd, Ag, Cu, Bi, Hg, Co, Ni та ін. Зокрема, у мінеральних покладах зустрічаються:

• селенід бісмутовий (гуанахуатит, Bi₂ (Se, S)₃ або Bi₂Se₃);
• селенід кобальту (1. фребольдит; 2. суміш клаусталіту з кобальтитом і гематитом);
• селенід кобальту, нікелю й міді (тиреліт);
• селенід свинцевий (керстеніт, Pb[SeO₄]);
• селенід цинку (штилеїт).

У природних умовах часто утворюються в ендогенних та екзогенних родовищах. Ідентифікуються складно внаслідок схожості з сульфідами. Рідкісні.

Застосування

Селеніди — напівпровідники, що мають фоточутливість, застосовуються у фоторезисторах та фотоелементах, як лазерні матеріали, компоненти люмінофорів і термоелектричні матеріали.

Див. також

• Селеніт
• Селенорганічні сполуки

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.