Секретаріат Тихоокеанської спільноти

Секретаріат Тихоокеанської спільноти

Прапор СТС
Штаб-квартира	Нумеа, Нова Каледонія
Засновано	1947
Офіційний сайт	http://www.spc.int/ [Архівовано 14 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Секретаріат Тихоокеанської спільноти (англ. Secretariat of the Pacific Community) — регіональна міжурядова організація, членами якої є 22 держави й території Океанії, а також 4 країни-ініціатори (Австралія, Нова Зеландія, США, Франція). Основною метою СТС є розвиток технічного, професійного, наукового, дослідницького й управлінського потенціалу народів Тихого океану та забезпечення їх інформацією та консультативною допомогою з метою вироблення узгоджених рішень з питань їхнього подальшого розвитку і благополуччя[1]. Штаб-квартира організації розміщується в місті Нумеа, адміністративному центрі Нової Каледонії.

Історія

Секретаріат тихоокеанської спільноти було створено 1947 року під назвою Південнотихоокеанська комісія (англ. South Pacific Commission) 6 країнами, що мають свої інтереси в цьому регіоні: Австралією, Великою Британією, Нідерландами, Новою Зеландією, США та Францією.

Установчим документом СПС є Канберрська угода.

Члени організації

Через зниження зацікавленості тихоокеанськими островами чи бажання забезпечити допомогу південнотихоокеанським країнам в інших галузях дві держави-ініціатори СТС залишили організацію: Велика Британія (1995–1998 і 2005) та Нідерланди (1962).

До 1969 року в СПС було представлено інтереси Нідерландської Ост-Індії (нині Іріан-Джая), але після анексії її території Індонезією ця територія більше не є членом організації.

Країни-засновниці
Австралія	Франція	Нова Зеландія	США
Тихоокеанські країни й території
Американське Самоа	Маршаллові Острови	Палау	Токелау
Острови Кука	Федеративні Штати Мікронезії	Папуа Нова Гвінея	Тувалу
Фіджі	Науру	Піткерн	Вануату
Французька Полінезія	Нова Каледонія	Соломонові Острови	Волліс і Футуна
Гуам	Ніуе	Самоа
Кірибаті	Північні Маріанські Острови	Тонга

Функції

З самого початку створення організації функції СПС були значно обмежені. Австралійське та новозеландське запрошення США, Франції, Нідерландам і Великій Британії взяти участь у конференції Південнотихоокеанської комісії 1947 року включало офіційну заяву про те, що комісія мала зневажити будь-яким засудженням політичних питань, включаючи питання оборони й безпеки. Ці обмеження (особливо з питань випробування ядерної зброї в Тихому океані) призвели до створення Південнотихоокеанського форуму.

СПС — найбільша організація в Раді з регіональних організацій в Тихому океані (англ. Council of Regional Organisations in the Pacific) — консультативному органі, який очолює Секретаріат Форуму тихоокеанських островів.

Примітки

1. Associated Press. Role of SPC. Архів оригіналу за 23 лютого 2007. Процитовано 13 грудня 2012.

Джерела

• Канберрська угода [Архівовано 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

Література

• В. Ю. Константинов. Тихоокеанське співтовариство // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.