Сейсмометрія

Сейсмометрія (рос. сейсмометрия, англ. seismometry, нім. Seismometrie f) — розділ сейсмології, що розробляє прилади й методи реєстрації (записи) коливань земної поверхні, споруд і ін. об'єктів, головним чином при впливі на них сейсмічних хвиль.

Загальна характеристика

Сейсмометрія почала розвиватися на початку XX ст. Комплекс існуючих приладів забезпечує реєстрацію коливань у діапазоні амплітуд від 10-9 м до декількох м і в діапазоні частот від тисячних часток Гц до десятків Гц. Реєстрація сейсмічних хвиль, що виникають при землетрусах, ядерних вибухах і від ін. джерел пружних хвиль, ведеться на сейсмічних станціях автоматично й безупинно. Ці станції ізольовані від джерел можливих сейсмічних перешкод, а сейсмографи встановлюються в заглиблених приміщеннях на масивних фундаментах. Для інженерно-сейсмологічних досліджень сейсмографи встановлюються в типових будинках і спорудах — інженерно-сейсмічних станціях, і працюють у очікувальному режимі, тобто вмикаються при землетрусах.

Цікаві факти

• Під час пандемії коронавірусу обмеження руху транспорту призвели до зменшення сейсмічного шуму. За повідомленням Томаса Лекока (Thomas Lecocq), геолога і сейсмолога Королівської обсерваторії в Бельгії, у Брюсселі від середини березня, коли розпочалися обмеження, сейсмічний шум знизився на 30-50 %. Раніше таке зниження сейсмологи фіксували хіба що на Різдво. Тепер вони можуть виявити невеликі землетруси, які раніше не вдавалося зафіксувати.[1][2]

Примітки

1. Через коронавірус земля почала менше "дрижати". Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
2. The coronavirus pandemic is making Earth vibrate less

Див. також

• Сейсмоакустичні методи
• Сейсмограф

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.