|
Свято-Миколаївський храм (Високопілля, Харківська область)
Свято-Миколаївський храм (раніше Миколаївська церква) — православна церква у селі Високопілля, Валківської міської громади, Богодухівського району, Харківської області. Освячена 22 травня 1806 року[1]. З 4 червня 2020 року храм є пам'яткою містобудування та архітектури місцевого значення, охоронний номер 7554-Ха[2]. ІсторіяПерша дерев'яна церква у селі була зведена у 1682 році, але вона було повністю зруйнована татарами у 1711 і відбудували її 1717 році[3]. Будівництво кам'яної церкви розпочалося у 1796. Освятили церкву, згідно церковного календаря, у день пам'яті Миколая Чудотворця — 22 травня 1806 року, звідси і назва храму[1], будівництво якого завершили завдяки зусиллям поміщика майора Миколи Заварикіна та місцевих державних селян[4].
  У 1827 році колезький радник Петро Костевський (помер у 1837) покрив дах храму металом[5]. А пізніше, у 1841 році, вдова Петра Костевського, Наталія Миколаївна виконала ремонт та подарувала начиння на 430 рублів сріблом, а в 1842 році при будівництві нової цегляної дзвіниці пожертвувала матеріалом та грошима до 800 рублів сріблом. Селянин Павло Ус перед смертю залишив храму до 330 рублів сріблом[4]. Автором проєкту трапезної при кам'яній церкві був харківський архітектор Володимир Нємкін[6].  25 травня 2011 Будівля храму функціонувала до 1930-х років, коли її діяльність було зупинено[7]. Свято-Миколаївський храм — єдина церква на Валківщині, яку не було зруйновано більшовиками[3]. У роки Другої світової війни будівля використовувалася німецькими військами як кулеметне гніздо та стайня, що дозволило їй залишитись неушкодженою. Церква відновила свою діяльність у 1943 році[7]. Наприкінці XX століття, під час головування протоієрея Якова Зеленського, було збудований металевий паркан, встановлене водяне опалення, проведено телефон, реставрований зовнішній вигляд, закінчено художнє оформлення залу та вівтарю[7]. 22 травня 2006 храму виповнилося 200 років з дня освячення. В цей день літургію провів вікарій Харківської єпархії УПЦ (МП) єпископ Ізюмський Онуфрій[8]. Навесні 2020 року серед парафіян храму, вперше у регіоні, було виявлено коронавірусну хворобу COVID-19[9]. 13 квітня село загалом і церкву зокрема закрили на карантин[10]. 13 травня місцева влада зняла усі обмеження[11]. АрхітектураХрам збудований у стилі класицизму. Хрещате планування, мурована, одноверха, на підбаннику значного діаметра. Має величезну баню, віконні аркові отвори підбанника замуровані[3]. Над центральним входом, під тимпаном фронтону, в арковій ніші — напівциркульне вікно з віялоподібним віконним переплетенням. У стінах першого поверху наявні великі отвори, які закладені цеглою. Стіни першого поверху рустовані[3]. До західного фасаду зліва прибудована двоярусна дзвіниця, верх якої втрачений (замінений шатровою покрівлею). Наріжні лізени рустовані. Отвори — аркові. Дзвони були встановлені на другому ярусі[3]. НастоятеліУ різний час настоятелями храму були:
Галерея
Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
,.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
