Свертушка сіроголова

? Свертушка сіроголова
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Підродина: Poospizinae Рід: Сіроголова свертушка (Castanozoster) Burns, Unitt, & Mason, 2016 Вид: Свертушка сіроголова
Біноміальна назва
Castanozoster thoracicus (Nordmann, 1835)[2]
Ареал виду
Синоніми
Poospiza thoracica
Посилання
Вікісховище: Castanozoster thoracicus Віківиди: Castanozoster thoracicus МСОП: 22723214 NCBI: 2692228

Све́ртушка сіроголова[3] (Castanozoster thoracicus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[4]. Ендемік Бразилії. Це єдиний представник монотипового роду Сіроголова свертушка (Castanozoster).

Таксономія

Традиційно сіроголову свертушку відносили до роду Свертушка (Poospiza). Однак молекулярно-філогенетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2014 році, показало, що рід Poospiza був поліфілітичним[5]. За результатами подальшої реорганізації сіроголову свертушку було переведено до новоствореного монотипового роду Castanozoster[6][7]. Наукова назва роду Castanozoster походить від сполучення слів дав.-гр. καστανό — каштановий і ζωστήρ — пояс.

Опис

Довжина птаха становить 15,5 см. Верхня частина тіла сіра, нижня частина тіла білувата. Боки каштанові, на грудях широка каштанова смуга. Під очима білі плями, на крилах білі смужки.

Поширення і екологія

Сіроголові свертушки мешкають на південно-східному узбережжі Бразилії, від Ріо-де-Жанейро і південного Мінас-Жерайсу до півночі штату Ріу-Гранді-ду-Сул. Вони живуть у вологих атлантичних лісах, зокрема в лісах бразильської араукарії. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті від 800 до 2100 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птаахів.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Castanozoster thoracicus. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 22 лютого 2022.
2. Nordmann, Alexander von (1835). Erman, Adolf (ред.). Reise um die Erde durch Nord-Asien und die beiden Oceane, in der Jahren 1828, 1829 un 1830 ausgeführt. Naturistoricher Atlas. Berlin: G. Reimer. с. 10, Plate 4 fig. 1. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 22 лютого 2022.
5. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021.
6. J.V. Remsen. [1] // South American Classification Committee. — 2016.
7. Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2. PMID 27394344.