Свертушка маранонська

? Свертушка маранонська
Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Рід: Microspingus Вид: Свертушка маранонська
Біноміальна назва
Microspingus alticola Salvin, 1895
Ареал виду
Синоніми
Poospiza alticola
Посилання
Вікісховище: Microspingus alticola Віківиди: Microspingus alticola МСОП: 22723224 NCBI: 136969

Све́ртушка маранонська[2] (Microspingus alticola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Перу.

Опис

Довжина птаха становить 15,5 см. Голова темно-сіра, над очима довгі білі «брови». під дзьобом білі «вуса». Горло і нижня частина тіла білі, груди з боків рудуваті, живіт з боків коричневий. Верхня частина тіла сірувато-коричнева. Крила і хвіст темно-коричневі. Покривні і махові пера крил мають світлі краї. У молодих птахів верхня частина тіла, горло і груди темні, нижня частина тіла менш руда.

Поширення і екологія

Маранонські свертушки мешкають в Андах на заході Перу, від Кахамарки до Ла-Лібертаду та до східного Анкашу, зокрема в долині річки Мараньйон. Більша частина популяції мешкає в горах Кордильєра-Бланка в регіоні Анкаш. Маранонські свертушки живуть у високогірних чагарникових заростях та у вологих гірських лісах, де переважають Polylepis і Gynoxys. Зустрічаються на висоті від 3500 до 4300 м над рівнем моря.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція маранонських свертушек становить від 600 до 1700 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Microspingus alticola. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2022.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 20 лютого 2022.