Вихованець футбольної школи клубу «Партизан». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1996 року в основній команді того ж клубу, в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 188 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Партизана», був основним гравцем команди. У складі «Партизана» був одним з головних бомбардирів команди.
До складу «Партизана» втретє повернувся 2010 року, де і виступав до 2019 року, вигравши з командою низку трофеїв, після цього завершив ігрову кар'єру[1].
Виступи за збірні
Протягом 1997—1999 років залучався до складу молодіжної збірної Югославії. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 1 гол.
Протягом 2003—2006 років грав у складі збірної Сербії та Чорногорії, був учасником чемпіонату світу 2006 року у Німеччині. Там забив гол у матчі зі збірною Кот-д'Івуару, який завершився з рахунком 2:3. М'яч Ілича став останнім голом в історії збірної Сербії та Чорногорії.
Всього за усі збірні провів 37 матчів і забив чотири голи. Свій останній матч він провів 6 вересня 2008 року проти Фарерських островів у відбірковому матчі до ЧС-2010[2].
В серпні 2021 року розпочав свою самостійну тренерську кар'єру, очоливши «Чукарички». Його було звільнено 11 квітня 2022 року після матчу з «Партизаном» (0:0), коли він заявив про те, що «Партизан» мав перемогти, а його футболіст Боян Ковачевич заслуговував на вилучення[4][5].
2 червня 2022 року Ілич був призначений головним тренером софійського ЦСКА. Він у складі ЦСКА за підсумками сезону 2022/23 фінішував другим, набравши на одне очко менше, ніж чемпіон «Лудогорець». Він також почав наступний сезон 2023/24 на посаді тренера ЦСКА, але був звільнений 28 липня 2023 року після поразки в Софії від румунського «Сепсі» (0:2) у першому матчі кваліфікації Ліги конференцій[6].
24 жовтня 2023 року був призначений тренером клубу грецької Суперліги «Атромітос»[7].
4 травня 2024 року Іліч був призначений головним тренером клубу російської Прем'єр-ліги «Парі Нижній Новгород»[8].