|
Сатанізм Сатанізм — ряд світоглядів і вірувань, в яких образ Сатани трактується як позитивний символ могутності й свободи. У наш час існує кілька різновидів сатанізму, найпоширенішим у XXI столітті є Сатанізм Ла-Вея, поміркована форма, яка розглядає Сатану просто як символ. Визначення сатанізму варіюють від «ідеології поклоніння злу»[1] до «інвольтації до егрегору Сатани»[2] та «сплаву ідей та образів, що уособлюють розвиток, різноманіття, велич, силу, могутність, творчість, індивідуалізм, зухвалість, гордість, знання — всього того, що сприяє Життю та його розвитку»[3]. Цей напрям не можна вважати винятково модерновим явищем, оскільки в нього досить тривала історія. Сатанізм як культ зародився у Стародавньому Іраку[джерело не вказане 2149 днів], а в Європі особливе поширення набув у середні віки. Під сучасним сатанізмом слід розуміти різновид напіврелігійного руху, заснованого Алістером Кроулі на рубежі XIX — XX століть і реанімованого в 60-ті роки в Америці. За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністські громади дуже різноманітні. Найвідоміша сатаністська група — родина Чарльза Менсона, найорганізованіша — Церква Сатани ЛаВея. Сатаністи не поклоняються ні Богу, ні Сатані, для сатаністів Сатана — це символ, нічого більше. Сатанізм часто плутають з дияволопоклонництвом, послідовники якого проводять жертвоприношення, ритуали, меси, і тому подібні речі. Сатаністи їх зневажають. Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистісні пріоритети, перевагу над всіма, культ сили. Є дві первинних форми сатанізму: теїстичний сатанізм і сатанізм ЛаВея. Хоча відкрита практика сатанізму почалася з заснування Церкви сатани у Сполучених Штатах у 1966 році, існували історичні прецеденти: група під назвою «Ковен Богоматері Ендорської» була заснована в Огайо Гербертом Артуром Слоуном у 1948 році.[4] Сатанізм ЛаВея Сатанізм ЛаВея, як філософія і заснована на ній релігія, було сформульовано у США в 1960-і роки Антоном Шандором ЛаВеєм, який зібрав навколо себе різних людей і присвятив життя творчості та вивченню особливостей людської поведінки. Витоки його лежать у 1950-х роках, коли ЛаВей заснував спів-товариство, назване ним Орденом Трапезоїда, що об'єднало людей, які досліджували окультизм і практикували сукупність магії (як психодрами) і гедоністичної егоїстичної філософії ЛаВея. Сам ЛаВей визнавав, що на формування його світогляду вплинули твори Фрідріха Ніцше, Рагнара Рудобородого, Ніколо Макіавеллі, Айн Ренд, Lewis James R.[5], Джека Лондона, біографії таких відомих особистостей, як Василь Захарофф, граф Каліостро та Григорій Распутін. Пізніше, нагромадивши достатньо матеріалу і досвіду, Антон ЛаВей прийшов до висновку, що для того щоб домогтися деяких змін у світі, просто ще однієї філософії недостатньо, необхідно офіційне визнання нестандартного світогляду як релігії, названої ним сатанізмом. У 1966 році ЛаВей засновує Церкву Сатани, а три роки потому, в 1969 році, публікує «Сатанинську біблію», у якій описуються основи сатанинського світогляду. Незабаром сатанізм здобуває офіційний статус і заноситься до реєстру визнаних збройними силами США релігій (у зв'язку із запитом на сатанинський похорон морського офіцера — члена Церкви Сатани), проводяться перші сатанинські водохрещення, весілля і похорон, що викликали інтерес преси. Восени 2004 року Британські збройні сили офіційно реєструють першого сатаніста, тим самим публічно визнаючи статус сатанізму як однієї з практикуючих релігій у світі[6]. У сатанізмі ЛаВея будь-яке поклоніння Сатані різко засуджується. Сатаніст взагалі не має поклонятись нікому, інакше він не може бути сатаністом. Див. такожПримітки
Посилання
|