uk %D0%A1%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D2%91%D0%B0 %D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD %D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Богдан Павлович Сарамаґа
Богдан Павлович Сарамаґа
Народився	1 квітня 1905; м. Тернопіль, нині Україна
Помер	12 квітня 1975 (70 років); Гемтремк (Детройт), США
Громадянство	ЗУНР → Польща → СРСР → США
Національність	українець
Діяльність	диригент
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад	«Бесіда», Тернопільський український драматичний театр імені Івана Франка
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сарамаґа.

Богдан Павлович Сарамаґа (1 квітня 1905, м. Тернопіль — 12 квітня 1975, Гемтремк (Детройт)) — український музикант, композитор, педагог, театральний режисер, диригент хорів. Член Союзу композиторів УРСР (1940).^[1] Чоловік співачки Наталії Костів-Сарамаги.

Життєпис

Народився 1 квітня 1905 року в м. Тернопіль (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільської області, Україна).

Навчався у Тернопільських^[2] українській гімназії (зокрема, в 1920/1921 навчальному році був учнем IV класу^[3]) та музичній школі.

На початку 1920-х років створив мандрівну трупу в Тернополі. Від 1923 року оркестрант, від 1925-го — диригент театру товариства «Руська бесіда» під керівництвом Йосипа Стадника (Львів).

Після закінчення Львівського вищого музичного інституту (1927 року, нині Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) з 1928 року працював у театрі імені Івана Тобілевича в Станиславові^[2] (диригент від 1940) та інших. У 1932 році створив «Театр рев'ю та оперети», де на запрошення грали Іван Рубчак, Ірина Коссакова, від 1934 року Ярослав Геляс.

У 1939 році став співорганізатором,^[2] у 1939—1941 роках — головний диригент, згодом до 1944 диригент та музичний керівник українського театру ім. Івана Франка у Тернополі.

У березні 1944 року разом з трупою театру ім. Франка^[2] (за іншими даними, разом з дружиною) еміґрував на захід (спочатку до Кракова). Працював концертмейстером у німецькому театрі «Schwäbische Landesbühne» (від 1947^[2]).

1950 року емігрував до США (Детройт): спочатку працював на фабриці, потім — учителем музики в українських школах, викладачем Українського музичного інституту, від 1961-го — в Українському музичному інституті. Організував симфонічний оркестр.^[2].

Автор більше 50-ти оркестрових творів, написав музику до п'єс «Украдене щастя» Івана Франка, «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука, оперет «Сади цвітуть», «Королева балю у Ворохті», близько 40 пісень, двох кантат для дитячих хорів, чотирьох квартетів. Також — 10-х обробок для пісень УПА тощо.

Помер 12 квітня 1975 року в Гемтремку (Детройт, США).