Мартірос Сергійович Сар'ян (вірм.Մարտիրոս Սերգեյի ՍարյանՄարտիրոս Սերգեյի Սարյան; 16 (28) лютого1880, Нахічевань-на-Дону — 5 травня1972, Єреван) — вірменський і радянський живописець-пейзажист, графік і театральний художник[5]. Депутат ВР СРСР 2—4-го скликань (1946—1958). Депутат ВР Вірменської РСР з 1959 року.
З 1910 по 1913 роки здійснив низку поїздок в Туреччину, Єгипет і Іран. У 1915 році Сар'ян приїжджає в Ечміадзін, щоб допомагати біженцям з Турецької Вірменії. У 1916 році приїжджає в Тифліс і одружується на Лусик Агаян, дочкою вірменського письменника Г. Агаяна. Тоді ж Сар'ян бере участь в організації Суспільства вірменських художників і «Союзу вірменських художників». У тому ж році він оформляє видану В. Брюсовим «Антологію вірменської поезії».
Після Жовтневої революції 1917 року Сар'ян приїжджає з родиною в Росію. У 1918—1919 роках М. Сар'ян живе з сім'єю у Новій Нахічевані. Художник стає ініціатором створення і першим директором Вірменського краєзнавчого музею в Ростові-на-Дону. Співпрацює з театром «Театральна майстерня».
У 1921 році за запрошенням голови Ради народних комісарів Вірменії О. М'ясникяна переїжджає на проживання до Вірменії. З цих пір він присвячує життя зображенню її природи. У числі його робіт в ці роки — створення герба Радянської Вірменії та оформлення завіси першого вірменського державного театру.
В 1926—1928 роках художник живе і працює в Парижі. Велика частина його робіт, виставлених у 1928 році в паризькій галереї Жерар, згоріла під час пожежі на кораблі при поверненні на батьківщину.
У 1930-х головною темою Сар'яна залишається природа Вірменії. Художник також пише численні портрети («Р. Н. Симонов»; «А. Ісаакян»; «Автопортрет з палітрою») і яскраві натюрморти («Осінній натюрморт»). Сар'ян працював також як книжковий графік («Вірменські народні казки», 1930, 1933, 1937) і як театральний художник (декорації і костюми до опери «Алмаст» О. Спендіарова в Театрі опери та балету імені Спендіарова, 1938—1939, Єреван; «Хоробрий Назар» А. Степаняна, «Давид бек» Тиграняна, «Філумена Мартурано» Е. Де Філіппо та ін).
Мартірос Сар'ян зіграв важливу роль у збереженні церкви Сурб Хач в рідному йому Ростові-на-Дону, коли в радянські роки постало питання про її знесення.
Ленінська премія (1961) — за цикл картин «Моя Батьківщина»: «Вірменія» (1923), «Колгосп села Кариндж в горах Туманяна» (1952), «Збір бавовни в Араратській долині» (1949), «Лалвар» (1952), «Араратська долина з Двіна», «Арарат з Двіна» (1952), «Бюракан»
.jpg)
face(Martiros_Saryan).jpg)
