|
Санскара (обряд)Санскари (санскр. संस्कार, saṃskāra IAST) — таїнства, жертвопринесення та ритуали, які слугують перехідними обрядами і фіксують різні етапи життя індусів. Усі люди, особливо двічінароджені, повинні здійснювати низку жертвопринесень із підношеннями богам, предкам і хранителям відповідно до ведійських висловів про дхарму і праведне життя. У широкому сенсі терміном «санскара» позначають дію ритуального характеру, спрямовану на поліпшення людини чи предмета. Санскари формують класичну ритуальну систему, яка має міцні зв'язки з ідеологією як ведійського, так і домашнього (гріх'я) жертвопринесення, а також ритуалів шраута[1]. У класичний період для всіх санскар був потрібен вогонь, хома і присутність навчених брахманів, яких обдаровували (дакшина) на важливому, вже заключному етапі обряду. За винятком весілля та похорону, саме брахман здійснював ритуали, випереджаючи їх кількома підготовчими діями та оголошуючи про призначення обряду. Кожну важливу подію в житті індуси відзначають учиненням певної санскари. Контролюючи ритуалами життя індивіда ще до народження, вони продовжуються до останнього жертвопринесення, тобто похорону. Виконання їх для багатьох індусів є способом досягти неба (сварга) після смерті[2]. Також, за повір'ями індусів, усі зміни в житті людини сповнені прихованих небезпек, і люди на порозі таких змін у своєму житті особливо вразливі до дій демонів і чаклунів. Санскари ж захищають людей від таких згубних впливів[3]. Нині багато санскар урізаються за часом або нехтуються. Упанаяна, наприклад, виявляється часто лише як символічна підготовка нареченого до весілля. Посібники зі санскар часто враховують місцеві традиції, що породжує численні варіації ритуалів. Окрім церемоній слово «санскара» також використовується у спілкуванні на позначення критеріїв виховання. Хороша санскара — гарне виховання. Багато санскар сягає корінням дуже давніх часів, деякі, можливо, доарійської доби. Основні визнані джерела відомостей про санскари такі: Веди, гріх'я-сутри, дхарма-сутри, ітіхаси, пурани та певні смріті. Розбіжності щодо загальної кількості санскарЧисло санскар було до певного часу дуже великим. Майже кожен офіційний обряд належав до санскар і доповнювався ритуалами вогню та води, молитвами, жертвопринесеннями, підношеннями, очищеннями та іншими церемоніями, регламентованими давніми законами. Але вже в період сутр, коли впорядковуються ритуали, найбільше число санскар досягає 48 («Гаутама-дхармасутра», VIII, 14-22), потім знижується до 40, потім до 18, 16, 12 або навіть до 10. Сучасний стандартний набір таких обрядів обмежений традиційними 12-ма або 16-ма санскарами, що стосуються народження, дитинства, ініціації, весілля і смерті. Більше половини з них стосуються перших трьох років життя людини. Пізні ведійські гріх'я-сутри та післяведійські дхарма-шастри починали список із весілля, ритуалу, який у давнину включав початок статевих стосунків у сім'ї та запліднення нареченої на четверту ніч. У пізніші часи ця схема зазнала змін[1]. Відьярамбха, ведарамбха і антьєшті не перераховуються в стародавніх текстах, наприклад, у Ману-Смріті або гріх'я-сутрах, як окремі санскари. До них іноді додають карнаведху, тому список найважливіших санскар скорочується відповідно до 12. 16 найважливіших санскарХоча в гріх'я-сутрах число санскар варіюється між 12 і 18, пізніше закріплюється комплекс із 16 санскар, відомих як «Шодаша-санскара» (Ṣoḍaśa Saṃskāra IAST). Їх наведено нижче.
Санскари та жіноча статьДо Ману-Смріті основні ритуалісти визначали деяких дівчат як «брахмавадіні» («тлумачі священних текстів») і дозволяли виконання ними всіх санскар. Решта дівчат задовольнялися упанаяною і весіллям. Від часів Ману основною санскарою для всіх дівчат вважають весілля. Слід зауважити, що перша менструація (раджодаршана або самартха) не є санскарою, хоча в Південній та Східній Індії цю подію виконують як ритуал[4]. Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
