|
Самойлова Тетяна Євгенівна
Тетяна Євгенівна Самойлова (рос. Татьяна Евгеньевна Самойлова; 4 травня 1934, Ленінград, РРФСР, СРСР — 4 травня 2014, Москва, Росія) — радянська і російська акторка. Заслужена артистка РРФСР (1965). Народна артистка Російської Федерації (1992). Володарка головного призу Каннського кінофестивалю, після чого західні ЗМІ назвали її «російською Одрі Гепберн»[6][7]. ЖиттяНародилася в сім'ї відомого актора театру і кіно Євгенія Самойлова. У 1937 році сім'я Самойлових переїхала до Москви. У дитинстві Тетяна Самойлова займалася балетом, закінчила балетну студію при Московському академічному музичному театрі імені Станіславського і Немировича-Данченка. У 1953 році вступила в Театральне училище імені Щукіна, де вчилася до 1956 року. Відразу після закінчення навчання зіграла одну з найзначніших своїх ролей в кіно — Вероніку в картині Михайла Калатозова «Летять журавлі» за п'єсою Віктора Розова «Вічно живі». «Летять журавлі» став єдиним радянським фільмом, що отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. Після тріумфу на Каннському фестивалі Тетяну Самойлову запросили до Голлівуду на роль Анни Кареніної, де її партнером мав стати Жерар Філіп, але керівники Держкіно не дали їй згоди на участь в голлівудському фільмі. Після фестивалю Тетяна Самойлова повернулася до Москви, вступила в Державний інститут театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського, після закінчення якого в 1958 році була прийнята в Московський театр драми імені Маяковського, потім перейшла в Державний академічний театр імені Є. Вахтангова, де працювала до 1960 року. Зігравши після картини «Летять журавлі» лише в кількох фільмах, Тетяна Самойлова з 1964 року пропала з екранів. Протягом подальших трьох років вона взагалі не знімалася в кіно, але працювала в Театрі кіноактора, їздила на зустрічі з глядачами. У 1967—1992 роках Самойлова була акторкою Театру-студії кіноактора, з 1994 року — Театру сучасної п'єси. У 1967 році Тетяна Самойлова отримала роль Анни Кареніної в 16-й світовій екранізації романа Льва Толстого. Після «Анни Кареніної» про акторку знов заговорили. Французька газета «Вік-енд» писала: «Після перерви Самойлова знов з'явилася на екрані. Чудово складена, з ходою королеви, з теплим і променистим поглядом карих очей — це приваблива в усіх відношеннях Анна Кареніна». Після успіху «Анни Кареніної» акторка чекала цікавих пропозицій від режисерів, але їх не послідувало. З середини 1970-х Тетяна Самойлова зовсім зникла з екрану. У 1990 році була почесним гостем 43-го міжнародного Каннського кінофестивалю, на якому вона була удостоєна Спеціальної премії за творчий внесок у мистецтво кіно. У 1997 році Артур Заріковський зняв про Тетяну Самойлову документальний фільм «Трагічна пауза, або Татьянін день». У 2000 році актриса знов з'явилася на екрані в картині Олександра Атанесяна «24 години», в 2004 році вона промайнула в епізодах «Московської саги», «Далеко від Сансет бульвару» та ін. Одна з яскравих появ у кіно в новий час — у документальному фільмі Ренати Литвинової «Немає смерті для мене» (2000), в якому Самойлова розповідає про своє сьогоднішнє життя, самотність і розлуку із сином.  Пішла з життя 4 травня 2014 року. Похована на Новодівочому цвинтарі. ОсобистеТетяна Самойлова була кілька разів одружена.
Нагороди та відзнаки
Фільмографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
