Савчинський Григорій
Григо́рій Онуфрійович Савчи́нський гербу Сулима[1] (1804, Дуплиська, нині Заліщицький район — 16 лютого 1888) — український громадський діяч, греко-католицький священник, письменник. Один з перших зачинателів віршованої байки в Галичині, автор творів за тверезий спосіб життя.[2] Дід Соломії Крушельницької. ЖиттєписНародився у 1804 році в с. Дуплиська, нині Заліщицький район Тернопільської області, Україна (тоді Чортківський округ Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у дрібношляхетській родині Онуфрія Савчинського і його дружини Теклі. Прадід походив з села Савчин на Волині, і був козацьким осавулом. За військову хоробрість отримав шляхетство і герб. Мав братів Василя, Данила, львівського адвоката і журналіста Миколу. Небожами Г. Савчинського були львівський адвокат і автор Яків Васильович (1825—1892), член львівської шкільної ради Зигмунт, Теофіл Савчинські. Навчався в Бучацькій гімназії при монастирі оо. Василіян (зокрема, у 1826 році[3]), Львівській духовній семінарії (закінчив у 1832 р.). Ставши священиком, служив у Княгиничах (1833—1834 р.), селах Виспа (1834—1859 р.), Звенигород (1859—1888 р.). Тривалий час був бібрським деканом ГКЦ.[4] Учасник Собору руських вчених у 1848 році. Гостювали у нього польські белетристи Залєскі, Корнель Уєйскі та інші.[5] У 1884 році під час святкування уродин перебувала 12-річна внучка Соломія, яка робила перші кроки на сцені. Був не тільки духівником, але й порадником, адвокатом селян, учителем релігії, закладав читальні, комітети допомоги сиротам. Почав хворіти 1886 року. Похований у с. Звенигород (нині — Львівського району). Сім'яДружина — Ганна з Готоровських (1805—1864), донька отця Михайла Готоровського та його дружини Анастасії з Ліснецьких; походила з села Сугрів (тепер Жидачівський район). Мали 9 дітей:
Творча діяльністьМає багатожанрову спадщину. Один з перших зачинателів віршованої байки в Галичині, зокрема, твори «Гусак», «Курочка». «Будяк», «Яструб і Голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик». Знаючи добре сільське життя, точно «виписував» сільські типажі, зокрема, «п'явок»-війтів, корчмарів. Чимало творів мали антиалкогольне спрямування, зокрема, «Недоля пияка і його коней», «Покаяння пияка». Іван Франко дав позитивну оцінку творчості у своєму «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910), зокрема, відзначив оповідання «Геть, геть, геть!» за його пропаганду тверезості, також як «не позбавлене таланту».[2] Автор віршів, оповідань, повістей і дописів у галицьких газетах. 1860-их — 80-их pp.(«Слово», «НедЂля», «Ластôвка», «Читанка», «Вечерниці», «Домъ и Школа») й виданнях «Общества ім. М. Качковського». Друкував свої твори в газеті «Зоря Галицька», захоплювався музикою, народною піснею. У 1993 році вийшла збірка «Звенигород», в якій вміщені поезії, гуморески, притчі, байки, проза Григорія Савчинського. Упорядник — фольклорист Петро Медведик. Видання творів
Примітки
Джерела
Посилання |