|
Річард Гелмс
Річард Макґарра Гелмс (англ. Richard McGarrah Helms; 30 березня 1913, Сен-Девідс[en] Пенсільванія, США — 23 жовтня 2002, Вашингтон, округ Колумбія, США) — американський державний діяч, дипломат, Директор Центральної розвідки США (30 червня 1966 — 2 лютого 1973)[1]. ЖиттєписРічард Гелмс народився 30 березня 1913 року в Сент-Девідс[1], фешенебельному передмісті Філадельфії, у сім'ї процвітаючого бізнесмена, керівника підприємства «Alcoa, inc». Виріс у Саут-Оранжі, штат Нью-Джерсі. У дитинстві два роки мешкав у Європі, навчався в Німеччині та Швейцарії, де опанував німецьку та французьку мови. У 1935 році закінчив з відзнакою Вільямс коледж у Массачусетсі, отримавши ступінь бакалавра, після чого працював журналістом. У 1936 році направлений в якості кореспондента «United Press» на Олімпійські ігри в Берлін. Під час Олімпійських ігор Гелмсу вдалося взяти інтерв'ю у Адольфа Гітлера. Гелмс залишає через рік «United Press» та переходить працювати в газету «Indianapolis Times», де за два роки він займає посаду завідувача рекламним відділом.   У 1942 році призваний на дійсну військову службу, пройшов 60-денну підготовку на курсах при Гарвардському університеті, після чого отримав звання лейтенанта Військово-морських сили США. Перебував на штабній роботі. З серпня 1943 року — співробітник Управління стратегічних служб, працював у Великій Британії та Люксембурзі, а після закінчення Другої світової війни у Німеччині. У 1946 році Річард Гелмс звільнився з ВМС і працював цивільним фахівцем у відділі таємних операцій, переданому з розформованого Управління стратегічних служб в Міністерство оборони США. Відповідав за розвідувальну і контррозвідувальну роботу в Німеччині, Австрії та Швейцарії. У вересні 1947 року переходить в Центральне розвідувальне управління. З липня 1952 року Річард Гелмс виконував обов'язки начальника з операцій у Директорат планування ЦРУ. З 1962 року — заступник директора Центральної розвідки з планування і керівник Директорату планування. 28 квітня 1965 року Річард Гелмс призначений 1-й заступник Директора Центральної розвідки президентом Ліндоном Джонсон, та затверджений Сенатом. Вступив на посаду одночасно з директором Рейборном. Після відставки Рейборна 18 червня 1966 року, президентом Джонсоном, призначений Директора Центральної розвідки та очільником ЦРУ. Очолював розвідку до 2 лютого 1973 року. Річард Гелмс був звільнений у відставку за протидію спробам президента Річарда Ніксона зам'яти Вотергейтський скандал[2]. Річард Гелмс був послом США в Ірані з березня 1973 по січень 1977 року. У 1977 році Річарда Гелмса було притягнуто до судової відповідальності за звинуваченням у даванні неправдивих свідчень Сенату, оскільки у 1973 році Гелмс заперечував участь ЦРУ в поваленні президента Чилі Сальвадора Альєнде. Річард Гелмс визнав себе винним і за угодою з Міністерством юстиції був засуджений до двох років позбавлення волі умовно і штрафу в 2000 доларів. Це єдиний випадок, коли очільника ЦРУ притягувався до судової відповідальності. Після відходу з державної служби займався бізнесом, заснував консалтингову фірму «Safeer». У 1983 році був членом президентської комісії з національної безпеки при Рональді Рейгані[3]. Особисте життяУ 1939 році Річард Гелмс одружився з Юлією Брецман Шилдс, скульпторкою, яка була старша за нього на шість років. У Джулії було двоє дітей від попереднього шлюбу. З Джулією у Гелмса був спільний син Денніс. Цей шлюб розпався у 1967 році[4][5]. Пізніше Гелмс одружився з Синтією Макелві, уродженкою Англії. СмертьРічард Гелмс помер від мієломної хвороби 23 жовтня 2002 року[6], похований на Арлінгтонському національному цвинтарі. НагородиУ 1983 році нагороджений президентом Рональдом Рейганом «Медаллю національної безпеки». У кіно
Джерела
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Річард Гелмс
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
