Рігпа

Рігпа (тиб. རིག་པ,; санскр. विद्या, vidyā^IAST, «чисте знання-бачення») — термін, використовуваний у вченнях буддизму і дзогчен для позначення початкового недвійного знання^[en]. У загальнобуддійському сенсі рігпа є синонімом терміна бачья (інтуїтивне знання), протилежного авід'ï (головної причини помилок та ілюзій), що прирікає на низку перероджень у сансарі. У дзогчені термін рігпа має дещо відмінні конотації[1] і означає чисту і природну присутність як основу будь-якого знання, властивого всім видам істот і будь-яким станам свідомості, за допомогою якого ми всі маємо природу будди, ніколи не розлучаючись з нею, але рідко усвідомлюючи її[2].

Апперцепція та вихід за її межі

Тибетський склад А в обрамленні райдужного Тіглє^[en]. «А» символізує кадаг, а тіглє символізує лхундруб.

Рігпа має три ознаки, які називаються «три споконвічні мудрості»: Сутність, Природа та Енергія[3]. Перші з них – це початкова чистота (кадаг, ka dag) сутнісної природи (нгобо, ngo bo) і спонтанна (лхундруб, lhun grub) функціональна природа (рангжин, rang bzhin). Функціональна природа рангжин – це термін, яким у дзогчені позначається пратітья самутпада, оскільки рангжин вказує на той аспект основи буття, який знаходиться під управлінням пратітья самутпада (взаємозалежного виникнення). У Махаяні порожнеча і взаємозалежне виникнення є два аспекти єдиної реальності. Аспект рангжин долається за допомогою спеціальних видів йоги (таких, як тогал, thod rgal, та ін), що перетворюють людське тіло на «райдужне тіло^[en]» самбхогакаї[4]. У цьому контексті лхундруб відноситься до механізму спонтанного створення пізнаваних видимостей (грі розуму), при кожній маніфестації якого долається схильність до оман і тим самим здійснюється звільнення від сансари разом з її насінням[5].

Символом дзогчена є тибетська літера А, оточена райдужним тіглє^[en]. "А" символізує кадаг, а тіглє символізує лхундруб. Третій рівень мудрості – енергія, прояв початкового стану (тугдже, thugs rje) – це нерозривна єдність кадаг та лхундруб.

Найважливіший принцип дзогчена полягає у розрізненні чистого усвідомлення (рігпа) та обмеженого усвідомлення (сім, sems)[6]. Це розрізнення підкреслюється Джигме Лінгпа і перегукується з сімнадцяти тантрами^[en][7].

В. П. Андросов^[ru] характеризує рігпу як

чисте знання-бачення, позбавлене не тольки образів і значень, а й навіть ïх тіні. Не якесь містичне переживання, хоча у ньому воно і є, це не мета духовних устремлінь, хоча без знання-бачення вони безцільні. Рігпа — це абсолютне ніщо, що вроджене і присутнє у свідомості кожної істоти, у кожному акті психічної чи розумової події і навіть у проміжному стані між смертю та новим народженням — бардо. Те, що завжди є тут і зараз як присутність знання-бачення, без якого неможлива діяльність свідомості. Дзогченівський майстер — це той, хто в будь-яку мить будь-якого стану свідомості може «перейти» в рігпу, в чисту присутність[8]

Крейг та ін. (1998: p. 476) описують «потік свідомості^[en]» або «потік розуму^[en]» як процес подій у свідомості (C) з використанням позначень алгебри C₁, C₂ and C₃, демонструючи при цьому безпосередність недвійного знання^[en] на підставі аргументу Reductio ad absurdum:

Те, що недвійне знання є єдиним можливим знанням Я, доводить аргумент reductio. Якщо для знання про Я потрібне наступне знання C₂, яке має C₁ як свій зміст, тоді, оскільки знання C₂ неможливо без знання C₃, ad infinitum, то знання про Я неможливо, тобто, воно неможливо, якщо тільки не розуміти Я за допомогою пройдених етапів знання. Оскільки знання Я є безпосереднім знанням, знання Я має бути недвійним[9]

У цій цитаті «недвійне знання» за допомогою тибетської термінології слід було б назвати рігпа, а «знання Я» - тибетським терміном рангриг (rang rig). Рігпа являє собою скорочення терміну рангрігпа, який включає обидва терміни: рігпа і рангріг[10]. Другий термін у перекладах на тибетську служить як еквівалент санскритського слова «свасамведана/свасамвітті» (самоспостереження) і має різні сенси в різних навчаннях. У працях Дхармакірті він відноситься до бачення двоїстої свідомості в рефлексивній свідомості, що Еліас Капрілес[11] трактує за допомогою переосмисленої сартровської термінології як недвійне бачення усвідомлення об'єкта, в якому відсутня зв'язок між недвійним баченням і усвідомленням об'єкта, оскільки їх відносини подібні дзеркалу та відображенню у цьому дзеркалі. У цьому сенсі термін «свасамведана/свасамвітті» має на увазі здатність відображення і має безпосереднє відношення до кантовського терміну «апперцепція» або «усвідомлення сприйняття світу людською свідомістю»[12].

У дзогчені він позначає розчинення двоїстої свідомості в недвоїстому знанні-баченні, причому це недвоїсне знання-бачення означає не недвоїсте знання двоїстого усвідомлення об'єкта, а є необхідною умовою для недуалістичного, неконцептуального мислення. У цьому зв'язку у цьому випадку не можна говорити ні про рефлексивность, ні про апперцепцію, оскільки немає двоїстого, концептуального сприйняття, про яке могло б знати недвійне знання-бачення. Існує думка, що розглянуті відмінності несуттєві і що вони зникають у практиці медитації[13].

Примітки

1. Description of the word's meaning by Sogyal Rinpoche [Архівовано 2012-05-01 у Wayback Machine.]
2. Андросов Валерий Павлович. Учение Нагарджуны о срединности / Ответственный редактор академик РАН Г. М. Бонгард-Левин. — Москва : Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2006. — С. 726. — 1300 прим. — ISBN 5-02-018488-8.
3. Намкай Норбу Ринпоче Дзогчен – состояние самосовершенства [Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine.]. Шанг-Шунг, С-Пб, 2001.
4. Dalai Lama. (2004). Dzogchen, pg. 32. Snow Lion Publications^[ru]. ISBN 978-1-55939-219-8.
5. Capriles. (2003). Buddhism and Dzogchen, pp. 88-89, 115, 154-157. Internet: http://webdelprofesor.ula.ve/humanidades/elicap/en/uploads/Biblioteca/bdz-e.version.pdf [Архівовано 2011-07-17 у Wayback Machine.].
6. Берзин А. Введение в дзогчен
7. http://earlytibet.com/about/hashang-mahayana Accessed June 29, 2010
8. Андросов Валерий Павлович. Учение Нагарджуны о срединности / Ответственный редактор академик РАН Г. М. Бонгард-Левин. — Москва : Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2006. — С. 646. — 1300 прим. — ISBN 5-02-018488-8.
9. Craig, Edward (general editor) (1998). Routledge encyclopedia of philosophy: Luther to Nifo, Volume 6. Taylor & Francis. ISBN 9780415073103. Source: [1] (accessed: Thursday April 22, 2010), p.476
10. Williams, Paul (1998, 2000). The Reflexive Nature of Awareness: A Tibetan Madhyamaka Defence. Delhi, India: Motilal Banarsidass Publishers. ISBN 978-0700710300, p.xi
11. Capriles, Elias. Clear Discrimination of Views Pointing at the Definitive Meaning: The Four Philosophical Schoolsof the Sutrayana Traditionally Taught in Tibet (With Reference to the Dzogchen Teachings). Merida, Venezuela: University of The Andes (Internet Provisional Publication). Internet: http://webdelprofesor.ula.ve/humanidades/elicap/
12. Pettit John Whitney. Mipham's Beacon of Certainty: Illuminating the View of Dzogchen, the Great Perfection. — Boston : Wisdom Publications, 1999. — С. 129. — ISBN 0861711572.
13. Pettit John Whitney. Mipham's Beacon of Certainty: Illuminating the View of Dzogchen, the Great Perfection. — Boston : Wisdom Publications, 1999. — ISBN 0861711572.