|
Рястка
Ря́стка (Ornithogalum) — рід багаторічних рослин родини холодкових, що налічує за оцінками різних дослідників від 100 до 300 видів. Представники роду поширені в помірних і субтропічних регіонах планети. Переважна більшість рясток не має господарського значення, проте близько 15 видів належать до декоративних рослин. Деякі види отруйні. НазваУкраїнська назва роду співзвучна із узагальнювальним словом «ряст». У давнину цим терміном позначали будь-яку дрібну рясноцвіту рослину (а українські види рясток саме до таких і належать). Втім, слід зважати, що в сучасній науковій термінології словом «ряст» прийнято називати лише представників роду Corydalis, який в систематичному відношенні не споріднений із рястками. Латинська назва роду походить від слів ornis («птах») і gala («молоко»), тобто «пташине молоко». Вона вказує на білий колір квіток, притаманний багатьом його представникам. В європейських мовах поширені назви, що вказують на зірчасту форму квіток цих рослин: наприклад, нім. milchsterne — «молочні зірки» або англ. star of Bethlehem — «вифлеємська зірка». ОписУсі рястки належать до цибулинних трав'янистих рослин, причому переважна більшість їх невеликі за розміром (5–40 см), а висота найбільших видів не перевищує 85 см. Цибулини кулясті або яйцеподібні, завширшки 2–5 см, вкриті цупкими лусками. Характерно, що корені в них не відмирають у період спокою, а поступово змінюються протягом життя. Листки прикореневі, лінійні або ременеподібні, досить часто з білою поздовжньою смужкою посередині. Вони з'являються завжди раніше за квіти, у багатьох видів листки, що з'явилися восени, після зимівлі продовжують розвиток навесні. Суцвіття — китиці, які в одних рясток можуть бути піднесені на досить довгих квітконосах, а в інших, навпаки, мають щиткоподібний вигляд. В останньому випадку квітконоси завжди значно коротші за листки, а суцвіття розташовані майже біля землі. Квітки двостатеві, актиноморфні, шестичленні, без запаху. Найпоширеніший варіант забарвлення — білий із зеленкуватими смужками на зовнішньому боці пелюсток. У рястки Буше і Ornithogalum nutans зеленкуваті смуги розташовані і на внутрішньому боці пелюсток, в Ornithogalum dubium квіти помаранчеві, у рястки жовтуватої і Ornithogalum suaveolens — жовтуваті. Тичинки вільні, тичинкові нитки плоскі, широкі, інколи з двома зубцями на верхівці, як у рястки Буше. Стовпчик ниткоподібний або його зовсім немає; приймочка маленька, головчаста. Плід — коробочка. Насіння чорне, кулясте, оберненояйцеподібне або дископодібне. У деяких рясток оболонка насіння містить жирну олію. Деякі види рясток, як от рястка зонтична, містять у своїх тканинах серцеві глікозиди й алкалоїди, а тому отруйні для людини і тварин. Екологія Переважна більшість рясток досить теплолюбні і не витримують приморозків, лише близько півтора десятка видів здатні зимувати під снігом. В природі ці рослини зростають у відкритих біоценозах: у степах, серед чагарників, на схилах, причому полюбляють дещо порушені ґрунти з розрідженим травостоєм. Рослини помірного поясу квітнуть навесні. Квіти запилюються комахами; незважаючи на відсутність запаху, деякі види рясток є добрими медоносами. Окрім насіннєвого цим рослинам притаманне інтенсивне вегетативне розмноження, яке відбувається за рахунок відокремлення численних дочірніх цибулинок. ПоширенняНайбільшого видового розмаїття рястки досягають на теренах Середземномор'я, Західної Азії і Південної Африки. Кілька видів розповсюджені дещо північніше, їх ареал охоплює Північне Причорномор'я, Центральну і південну частину Східної Європи. Крім того, 4 види розповсюджені в Північній Америці, а 1 — в Південній. В Україні зростає 14 видів рясток, з них 4 (рястка гірська, двозначна, відігнута і Буше) занесені до Червоної книги України. ЗастосуванняСеред господарських призначень рястки відомі перш за все як декоративні рослини. Найбільш витривалі види вирощують у відкритому ґрунті, їх висаджують у кам'янистих садках, на клумбах і газонах поруч з тюльпанами, гіацинтами, гадючими цибульками. Цвітіння проходить дружно і триває близько 2 тижнів. Теплолюбні африканські рястки вирощують в оранжереях. Суцвіття найбільших видів (Ornithogalum arabicum, Ornithogalum dubium, Ornithogalum saundersiae, Ornithogalum thyrsoides) придатні для зрізання на букети. У харчуванніМенш відоме кулінарне застосування рясток — деякі з цих рослин, наприклад, Ornithogalum pyrenaicum, використовують як зелені овочі. На Кавказі та в Середній Азії цибулини рястки йдуть у харч. Їх викопують, очищують, миють в холодній воді, а потім ошпарюють окропом. Далі смажать або тушкують в олії. У деяких місцевостях маринують на зразок пікулів, або солять як огірки у дерев'яних кадубах[1]. СистематикаРід вперше описано Карлом Ліннеєм в 1753 році в його фундаментальній праці «Species Plantarum».[2] Спочатку рясток відносили до родини Лілійних,[3] згодом австрійський дослідник цих рослин Франц Шпета виділив їх в окрему підродину Ornithogaleae родини Гіацинтових. Видовий склад роду також не визначений остаточно. Іноді його поділяють на три підроди: Ornithogalum, Myogalum та Beryllis. В 2000-х роках до рясток віднесли представників декількох африканських родів цибулинних рослин, внаслідок чого він збагатився наступними синонімами:
ВидиВ Україні в дикому стані росте 9 видів рястки, вони виділені жирним шрифтом:
Галерея
Література
Джерела
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
