Рудольф Фрідріх Євген Арендт

Рудольф Фрідріх Євген Арендт
Народився	1 квітня 1828(1828-04-01)[1][2][3]  Франкфурт-на-Одері, Прусське королівство[1][2][3]
Помер	15 травня 1902(1902-05-15)[1][3] (74 роки)  Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Райх[1][2][3]
Країна	Прусське королівство  Німецький Райх[2]
Діяльність	хімік, редактор, chemistry didactician
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	доктор філософії[1][2] (1859) і професор[3] (1880)
Членство	Леопольдина
Відомий завдяки:	Першим розробив методику викладання хімії в середній школі

Рудо́льф Фрі́дріх Євге́н А́рендт (нім. Rudolf Friedrich Eugen Arendt; 1 квітня 1828(18280401), Франкфурт-на-Одері — 15 травня 1902, Лейпциг) — німецький педагог, професор хімії Лейпцизького політехнічного інституту і викладач реального училища. Дійсний член академії Леопольдина з 1893 року[4].

Наукова діяльність

Арендту належить першість в розробці методики викладання хімії в середній школі. Був послідовником І. Гербарта в педагогіці, вважав, що викладання навчального предмета треба будувати так, щоб розкривалися виховні можливості, закладені в природничих науках. Був переконаний, що система викладу навчального матеріалу повинна бути підпорядкована виключно особливостям мислення учнів, які нібито бачать і встановлюють зв'язок між явищами зовсім в іншому плані, ніж це має місце в науці. Замість наукової систематики навчального предмета Арендт ввів «методичну», засновану на формальній класифікації за одною лише ознакою — складність хімічного складу речовини (елементи, бінарні сполуки і т. д.).

Арендт був прихильником індуктивного методу викладання; узагальнення теоретичичного характеру він зовсім не приділяв уваги. У Німеччині методичні погляди Арендта були розвинені і продовжені Вільбрандом, К. Шейдом та іншими. Праці Арендта мали значний вплив і на російську методику і техніку навчального хімічного експерименту.

В СРСР методику викладання детально вивчав та вдосконалював Леонід Михайлович Сморгонський. Він показав неправомірність протиставлення Арендтом систематичному курсу «методичного», який, за задумом автора, більш відповідав психологічним особливостям учнів.[5]

Основні праці

• Didaktik und Methodik des Chemie-Unterrichts, Munch., 1895; Technik der Experimentalchemie, Bd 1 — 2, Lpz., 1880 — 82; 5 AufL, Lpz., 1925.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #116320249 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 7, 1902.
   d:Track:Q19142610d:Track:Q64d:Track:Q113794
3. verschiedene Autoren Neue Deutsche Biographie — Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 1953. — Vol. 1, 1953. — S. 345–346. — doi:10.1163/9789004337862_LGBO_COM_140215
   d:Track:Q222784d:Track:Q1419226d:Track:Q2818964
4. Leopoldina(нім.)
5. Наукова педагогічна бібліотека ім. К. Д. Ушинського РАО(рос.)

Література

• Шейд К., Методика преподавания химии, М., 1935; Etzold F., Rudolf Arendt, «Berichte der deutschen Ghemischen Gesellschaft», В., 1902. В. Л. Рысс. Москва. (рос.)

Джерела

• Педагогическая энциклопедия. Том 1. Гл. ред.- А. И. Каиров и Ф. Н. Петров. М., 'Советская Энциклопедия', 1964. 832 столб. с илл., 7л. илл. (рос.)

Посилання

• Бібліотека з педагогіки(рос.)
• Видані праці Фрідріха Арендта на сайті Німецької національної бібліотеки(нім.)
• Праці Фрідріха Арендта на сайті WorldCat (англ.)