Роман Висоцький (історик)

Роман Висоцький
пол. Roman Wysocki
Країна Республіка Польща
Діяльністьісторик, дипломат, політолог, викладач університету
Галузьісторія[1], політична історія[1], політична партія[1] і nationalist movementd[1]
ЗакладUMCS[2]
Науковий ступіньдоктор габілітований[2] (18 лютого 2015) і докторський ступінь[2] (20 жовтня 1999)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Висоцький .
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Роман Висоцький (значення).

Роман Висоцький (пол. Roman Wysocki) — польський історик, доктор філософії в галузі гуманітарних наук та доктор історичних наук (габілітований)[3]. Професор Інституту новітньої історії Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні . Автор двох монографій, збірника документів та співупорядник двох колективних праць, а також наукових статей з української проблематики та польсько-білоруських відносин. Спеціалізується на новітній історії, розвою політичних (особливо українських) та національних рухів і націєтворчих процесів.[4]

Життєпис

Інтерн Львівського університету імені Івана Франка (Львів, червень 1997)[5], стипендіат фундації імені Стефана Баторія (Прага, жовтень-листопад 1998)[5], стипендіат Гарвардського університету (січень-квітень 2003)[5], стипендіат Фундації Ланцкоронських з Бжезіє (Львів, березень 2006)[5]. Здобув освітньо-науковий ступінь доктора філософії у 1999 році на основі захисту дисертації Організація українських націоналістів у Польщі в 1929—1939 рр., написаної під науковим керівництвом проф. Тадеуша Радзіка. Праця була опублікована Видавництвом Університету Марії Кюрі-Склодовської у 2003 році[6], а наступного 2004 року була номінована на премію імені Єжи Ґедройця[7] .

Роман Висоцький набув другого (вищого) наукового ступеня габілітованого доктора 18 лютого 2015 року за науковою працею: В колі інтегрального націоналізму. Активний націоналізм Дмитра Донцова на тлі сучасних думок Романа Дмовського. Порівняльне дослідження[3][8] . Рецензентами абілітаційної роботи були професори Євгеніуш Коко Ян Кесік та габілітований доктор Томаш Стрийєк[9] .

Окрім наукової діяльності професор Роман Висоцький проводить популяризаційну діяльність у співпраці з провідними польськими істориками, такими як професор Анджей Фрішке .[10]

Бібліографія

  • Роман Висоцький, В колі інтегрального націоналізму. Активний націоналізм Дмитра Донькова на тлі сучасних думок Романа Дмовського. Порівняльне дослідження , Люблін 2014,ISBN 978-83-7784-473-4 .
  • Роман Висоцький, Ідеолог в еміграції. Нарис до біографії Дмитра Донькова «Dzieje Latest 2010, № 2.
  • Роман Висоцький, Організація українських націоналістів у Польщі в 1929—1939 рр. Буття. структура, програма ідеології, Люблін 2003.

Полеміка

Твори Романа Висоцького викликали полеміку та зневажливі відгуки з боку тих кіл, які трактували ОУН-УПА як терористичну організацію, а самостійницьку діяльність українського національного руху — як прояв „бандеризму“. Зокрема, Люцина Кулінська у праці, опублікованій в 2009 році під назвою „Терористична та диверсійна діяльність українських націоналістичних організацій у Польщі в 1922—1939 роках“, описала книгу Висоцького як недостовірну та виправдовуючу злочини українських націоналістів, а самого Висоцького як апологета кримінального руху.[11]

Польсько-канадський публіцист Віктор Поліщук також звинуватив автора цього твору в тому, що він обілює ОУН, свідомо применшує значення ідеології українського націоналізму та підтримує саму ідеологію цього націоналізму[12].

Чеслав Партач охарактеризував книгу Висоцького «Організація Українських Націоналістів у Польщі в 1929—1939 роках» як видання, що містить вибіркову історію, написану на основі досліджень Петра Мірчука, українського націоналіста та історика, автора містифікації — спогадів Стелли Кренцбах[13] .

Примітки

  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Nauka Polska
  3. ↑ а б Uchwała Nr 5/11/2015 Rady Wydziału Humanistycznego Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej z dnia 18 lutego 2015 r. w sprawie nadania stopnia doktora habilitowanego dr Romanowi Wysockiemu
  4. ↑ dr hab. Roman Wysocki - Jednostki i pracownicy - Strona główna UMCS
  5. ↑ а б в г Roman Wysocki na stronie Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 25 жовтня 2022.
  6. ↑ Roman Wysocki Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów w Polsce w latach 1929—1939. Geneza, struktura, program, ideologia., Lublin 2003,wyd. Wydawnictwo UMCS, ISBN 83-227-2101-3.
  7. ↑ UMCS Nagroda im. Jerzego Giedroycia — nominowani
  8. ↑ Roman Wysocki, W kręgu integralnego nacjonalizmu. Czynny nacjonalizm Dmytra Doncowa na tle myśli nowoczesnych Romana Dmowskiego. Studium porównawcze, Lublin 2014, Wyd. UMCS, ISBN 978-83-7784-473-1 ss.543.
  9. ↑ skład komisji
  10. ↑ Spotkanie z okazji 100-lecia niepodległego państwa ukraińskiego (pl-PL)
  11. ↑ Lucyna Kuklińska pisała» Autor skoncentrował się na stronie formalnej funkcjonowania OUN. Skupiony na szczegółach, pomija, a nawet ignoruje, prawdę o destrukcyjności tej organizacji, o jej terrorystycznym, szowinistycznym charakterze. Brak więc w książce jednoznacznego potępienia zarówno ideologii, jak i licznych akcji terrorystycznych UWO-OUN. Za to bardzo wiele miejsca zajmują informacje o represjach władz policyjno-sądowych czy wyrokach na sprawcach. Ofiary nie budzą zainteresowania autora, a jedynie ludzie podejmujący się antypolskich działań i ich motywacje — w świetle prowadzonego wywodu — wydają się autorowi wysokie i chwalebne. Brak też w pracy wykazania związku między zbrodniczą ideologią skrajnego ukraińskiego nacjonalizmu a popełnianymi czynami przestępczymi. Autor stara się, niezgodnie z prawdą historyczną, odgrodzić ideologię UWO-OUN od myśli Dmytro Doncowa. Usiłuje tuszować kłopotliwe kwestie finansowania organizacji i współpracy z wrogami Polski — głównie Niemcami, ale także z Rosją sowiecką i Litwą, przytaczając równocześnie źródła, w których o sprawach tych pisze się otwartym tekstem. Pomija istotny fakt przynależności nielegalnej OUN do międzynarodówki faszystowskiej i uczestniczenia w jej zjazdach. Nie wspomina, jakie owoce wydała po latach ideologia i praktyka działalności UWO-OUN. Wysocki jawi się więc jako kolejny apologeta zbrodniczego ruchu. Stara się go wybielać i usprawiedliwiać.'' Lucyna Kulińska, ''Działalność terrorystyczna i sabotażowa nacjonalistycznych organizacji ukraińskich w Polsce w latach 1922—1939'', Kraków 2009,
  12. ↑ Wiktor Poliszczuk, Podręcznik nacjonalisty ukraińskiego, Toronto 2006
  13. ↑ Czesław Partacz, Przemilczane przyczyny ludobójstwa OUN-UPA na ludności polskiej, w: Prawda historyczna a prawda polityczna w badaniach naukowych. Ludobójstwo na Kresach południowo-wschodniej Polski w latach 1939—1946, Bogusław Paź (red.), Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, Wrocław 2011, ISBN 978-83-229-3185-1, s. 152.

Посилання