Роберт Девідсон
Роберт Девідсон (англ. Robert Davidson; 18 квітня 1804, Абердин, Шотландія — 16 листопада 1894, Абердин, Шотландія) — шотландський хімік і винахідник. Збудував перший електромобіль (1837 року)[1] і перший локомотив на електричній тязі (1842 року).[2][3][4] БіографіяРоберт Девідсон народився 18 квітня 1804 року у місті Абердині, що на північному сході Шотландії. Тут він навчався у школі і протягом 1819—1821 років — у місцевому Марішал-коледжі[en]. У Абердині Девідсон провів більшу частину свого життя. Девідсон зацікавився електрикою. 1837 року він зібрав гальванічні елементи і електродвигун власної конструкції. Цього ж року він збудував перший електромобіль (за деякими даними — електричний локомотив). 1840 року Девідсон за сприяння Королівського шотландського товариства мистецтв[en] відкрив у Абердині виставку, на якій було виставлено збудовану ним модель першого в історії залізничного локомотива на електричній тязі з живленням від гальванічних елементів, що міг перевозити двох людей. На виставці також були виставлені кілька різноманітних машин, що приводилися в дію від електричних батарей — невеличкий токарний верстат, невеличкий друкарський верстат і електромагніт, що міг підіймати 2 т вантажу.[4] В 1841 році Девідсон провів виставку у Единбурзі, де її поміж інших відвідав тоді ще 10-річний Джеймс Клерк Максвелл.[4] 1842 року виставку було проведено у Лондоні. У Лондоні було виставлено новий, більший, варіант електричного локомотиву, названий Девідсоном «Гальвані» (англ. "Galvani") — на честь Луїджі Гальвані. Він був 4,8 м завдовжки і важив 6 тонн. У вересні 1842 року локомотив «Гальвані» було випробувано на залізничній лінії Единбург — Глазго[en]. Локомотив рухався зі швидкістю 4 милі/год (6,4 км/год).[4] Однак, Девідсону не вдалося знайти спонсорів для серійного випуску своїх електролокомотивів. Крім того, хтось розбив його «Гальвані». Припускається, що це зробили залізничники, побоюючись можливості витіснення паровозів, на яких вони працювали, електролокомотивами.[4] Винахід Девідсона не мав комерційного успіху через одноразові батареї, які коштували значно дорожче ніж паливо для паровозів. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia