Римування

Римува́ння — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.

Трапляються випадки, коли відстань між римованими словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного («Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна». — О. Ольжич), або розмежована цезурою («Виходимо босі // і коси ми точим». — Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли рядок закінчується одним суголосним словом, а другим починається наступний («Жорстокий смерч, що виведений строго / З сухого серця і живущих дум». — М. Бажан). В інших випадках римування (римований інтервал) набуває істотного значення.

Суміжне, парне римування (AABB)

  • Tail rhyme

Найпростішою формою римування з відстанню між спвізвучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах (Ліна Костенко), так і в поемах («Данило Галицький» М. Бажана).

(Ліна Костенко)

Самі на себе дивляться ліси, A
розгублені од власної краси A

Перехресне римування (ABAB)

  • Internal rhyme, middle rhyme

Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації:

(І. Римарук)

Кучугури димів на ліси намело A
Яма світла між них — як забута копальня B
Закіптюженим небом пливе НЛО — A
Безпритульний вінок на Івана Купала B

Кільцеве, охопне римування (ABBA)

Часто застосовується і кільцеве, або охопне, римування (абба):

(П. Куценко)

Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч A
І куди ж ти рвався, поспішав затято? B
Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято B
А якщо й на свято, то не в тому річ A

Неспарене римування (-A-A)

Подеколи в катрені спостерігається і неспарене римування, тобто коли в ньому римуються другий та четвертий рядки (—а—а):

(П. Тичина)

Не місяць і не зорі, — -
І дніти мов не дніло A
Як страшно!.. Людське серце — -
До краю обідніло A

Інші

Варті уваги також менш поширені форми римування, спостережувані у восьми віршах (—а—а—а—а), і водночас тернарна (——а——а) та кватернарна (———а———а) — рідкісні для української поезії форми, де відповідно римуються лише третій та четвертий рядки:

Такі чужі ці низькі, синяві гори.
Когорта прийшла в село на відпочинок.
Поховались біляві полохливі дівчата,
Нависає гілля могутніх дубів…………………………….а: О, шляхи ці і курява, і гальські простори.
Товариші оповідають сміховинок. — : Вечір. Мариться біле кампанське місто, мати, — : Скромна сестра і галас малих братів (Олег Ольжич).а

Італійська балада

У світовій версифікації трапляються випадки із значно більшими інтервалами римування, як, приміром, в італійській баладі.

Монорима (AAAA)

Зовсім протилежного вигляду набуває монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокрема катрен) пов'язані однією римою.

(Шота Руставелі. «Витязь у тигровій шкурі», переклад М. Бажана)

Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, A
Що її не класти в слово, в нашу мову недолугу A
Дар небес — таке кохання, неземне стремління духу A
Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу A

Див. також

Римування в українських піснях

В більшості українських пісень часто використовується суміжне римування та дворядкова строфічна будова. Також рима або за її відсутності клаузули переважно жіночі і чоловічі, або жіночо-чоловічі. Якщо рима є, то вона найчастіше точна, іменникова, дієслівна або поєднуються ці дві. Рідше з’являються дактилічні рими або клаузули. Часто у піснях зустрічається і внутрішня рима[1].

Примітки

  1. ↑ * Бобровницька Н. В. Особливості віршування народних пісень // Народознавчі зошити. 2013.

Джерела

  • Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 594—595
  • Бобровницька Н. В. Особливості віршування народних пісень // Народознавчі зошити. 2013. с. 718-721.

Посилання