Римува́ння — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.
Трапляються випадки, коли відстань між римованими словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного («Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна». — О. Ольжич), або розмежована цезурою («Виходимо босі // і коси ми точим». — Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли рядок закінчується одним суголосним словом, а другим починається наступний («Жорстокий смерч, що виведений строго / З сухого серця і живущих дум». — М. Бажан). В інших випадках римування (римований інтервал) набуває істотного значення.
Суміжне, парне римування (AABB)
Найпростішою формою римування з відстанню між спвізвучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах (Ліна Костенко), так і в поемах («Данило Галицький» М. Бажана).
(Ліна Костенко)
Самі на себе дивляться ліси, |
|
A
|
розгублені од власної краси |
|
A
|
Перехресне римування (ABAB)
- Internal rhyme, middle rhyme
Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації:
(І. Римарук)
Кучугури димів на ліси намело |
|
A
|
Яма світла між них — як забута копальня |
|
B
|
Закіптюженим небом пливе НЛО — |
|
A
|
Безпритульний вінок на Івана Купала |
|
B
|
Кільцеве, охопне римування (ABBA)
Часто застосовується і кільцеве, або охопне, римування (абба):
(П. Куценко)
Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч |
|
A
|
І куди ж ти рвався, поспішав затято? |
|
B
|
Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято |
|
B
|
А якщо й на свято, то не в тому річ |
|
A
|
Неспарене римування (-A-A)
Подеколи в катрені спостерігається і неспарене римування, тобто коли в ньому римуються другий та четвертий рядки (—а—а):
(П. Тичина)
Не місяць і не зорі, — |
|
-
|
І дніти мов не дніло |
|
A
|
Як страшно!.. Людське серце — |
|
-
|
До краю обідніло |
|
A
|
Інші
Варті уваги також менш поширені форми римування, спостережувані у восьми віршах (—а—а—а—а), і водночас тернарна (——а——а) та кватернарна (———а———а) — рідкісні для української поезії форми, де відповідно римуються лише третій та четвертий рядки:
- Такі чужі ці низькі, синяві гори.
- Когорта прийшла в село на відпочинок.
- Поховались біляві полохливі дівчата,
- Нависає гілля могутніх дубів…………………………….а: О, шляхи ці і курява, і гальські простори.
- Товариші оповідають сміховинок. — : Вечір. Мариться біле кампанське місто, мати, — : Скромна сестра і галас малих братів (Олег Ольжич).а
Італійська балада
У світовій версифікації трапляються випадки із значно більшими інтервалами римування, як, приміром, в італійській баладі.
Монорима (AAAA)
Зовсім протилежного вигляду набуває монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокрема катрен) пов'язані однією римою.
(Шота Руставелі. «Витязь у тигровій шкурі», переклад М. Бажана)
Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, |
|
A
|
Що її не класти в слово, в нашу мову недолугу |
|
A
|
Дар небес — таке кохання, неземне стремління духу |
|
A
|
Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу |
|
A
|
Див. також
Римування в українських піснях
В більшості українських пісень часто використовується суміжне римування та дворядкова строфічна будова. Також рима або за її відсутності клаузули переважно жіночі і чоловічі, або жіночо-чоловічі. Якщо рима є, то вона найчастіше точна, іменникова, дієслівна або поєднуються ці дві. Рідше з’являються дактилічні рими або клаузули. Часто у піснях зустрічається і внутрішня рима[1].
Примітки
- ↑ * Бобровницька Н. В. Особливості віршування народних пісень // Народознавчі зошити. 2013.
Джерела
- Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 594—595
- Бобровницька Н. В. Особливості віршування народних пісень // Народознавчі зошити. 2013. с. 718-721.
Посилання