|
Рижов Олександр Іванович
Рижов Олександр Іванович (23 листопада 1895, село Кур'яниха[2], Російська імперія — 14 грудня 1950, Москва, СРСР) — радянський генерал-лейтенант (1944), Герой Радянського Союзу (1945). БіографіяНародився в селянській родині. Пізніше жив у місті Кінешма, де закінчив реальне училище. Учасник Першої світової війни, дослужився до звання прапорщика. Із 1918 року служив у Червоній армії, брав участь у Громадянській війні в Росії, воював командиром взводу, ад'ютантом (начальником штабу) і командиром батальйону. Учасник радянсько-польської війни, у 1921 році придушував повстання українських селян на півдні України. У міжвоєнний період командував батальйоном і полком, служив начальником господарської частини 23-ї Харківської стрілецької дивізії. Закінчив 2 курси Військової академії імені М. В. Фрунзе (1935) і курси при Академії Генерального штабу (1940). Із 1940 року – комендант 80-го укріпленого району в Одеському військовому окрузі. Німецько-радянська війнаЗ початком німецько-радянської війни продовжував командувати 80-м укріпленим районом. Після розформування укріпрайону був призначений командиром 296-ї стрілецької дивізії, на чолі якої відзначився в боях на Донбасі і під Барвінковим. Із лютого 1942 року – заступник командира, а з травня 1942 року – командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу. Із 1 липня 1942 по 5 січня 1943 року – командувач 56-ї армії на Північно-Кавказькому і Закавказькому фронтах. Брав активну участь у битві за Кавказ, у оборонних боях за Ростов і Краснодар. Із 5 січня по 11 лютого 1943 року – командувач 18-ї армії. На чолі армії брав участь у наступі на Краснодар. Із 11 лютого по 15 березня 1943 року – командувач 46-ї армії. Із 15 березня по 28 липня 1943 року командував 47-ю армією Степового військового округу. Під час битви на Курській дузі був знятий з посади командувачем Степового фронту генерал-полковником І. С. Конєвим. Після цього з 28 липня 1943 по 6 січня 1944 року – заступник командувача 37-ї армії, брав участь у форсуванні Дніпра. Із 6 січня по 2 лютого 1944 року – командувач 4-ї гвардійської армії. Брав участь у першому етапі Корсунь-Шевченківської операції. Знятий з посади через хворобу. Із 28 березня по 27 травня 1944 року – командувач 70-ї армії 2-го Білоруського фронту. Під час Поліської операції армія зазнала тяжкої поразки і змушена була відступити. За цю невдачу був знятий з посади. Із липня 1944 року і до самого кінця війни командував 28-м гвардійським стрілецьким корпусом 8-ї гвардійської армії. На цій посаді проявив себе як успішний та рішучий командир, відзначився під час Вісло-Одерської операції та взяття Берліна. За успішні бойові дії на річці Варта указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війниПісля війни залишився на тій же посаді командира корпусу. У 1949 році очолив 3-тю ударну армію. В той же час важко захворів і помер у Москві, там же й похований. Військові звання
Нагороди
ПриміткиДжерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
