Ретикулярні волокна

Ретикулярні волокна — тип волокон сполучної тканини, утворюються з дуже тонких і тендітних ниток колагену ІІІ типу[1]. Ретикулярні волокна взаємно перехрещуються, утворюючи тонку сітку (ретикулін). Діаметр становить 0,2-1 мкм. Ця сітка слугує допоміжною підтримуючою структурою в м'яких тканинах, таких як печінка, кістковий мозок, тканини і органи лімфатичної системи.[2]

Ретикулярні волокна часто називають аргірофільними (лат. argyros — срібло + phylya — схильний), тому що вони не забарвлюються на препаратах фарбованих гематоксиліном еозином, а при імпрегнації солями срібла набувають чорного забарвлення (колагенові волокна при цьому мають жовто-буре забарвлення). Також ці волокна є PAS-позитивні (фарбуються шифф-йодною кислотою). Аргірофілія і PAS-позитивність обумовлені високим вмістом глікопротеїнів. На відміну від колагенових волокон, що утворені з колагену І типу, ретикулярні волокна утворюються з колагену ІІІ типу, сполученими з іншими типами колагену за допомогою глікопротеїнів і протеогліканів.[3]

Історія

Термін ввів в 1982 році Зігфрід М. Ретикулярні волокна раніше вважалися незрілими колагеновими волокнами.

Клінічне значення

При порушенні утворення ретикулярних волокон розвивається синдром Елерса-Данлоса, проявляється розривами артерій і кишечника.

Примітки

1. Strum, Judy M.; Gartner, Leslie P.; Hiatt, James L. (2007). Cell biology and histology. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 83. ISBN 0-7817-8577-4.
2. Burkitt та ін. (1993). Wheater's Functional Histology (вид. 3rd). New York: Churchill Livinstone. с. 62. ISBN 0-443-04691-3. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last2= (довідка)
3. KONRÁDOVÁ, Václava; UHLÍK, Jiří; VAJNER, Luděk. Funkční histologie. 2. vyd. Jinočany : H & H, 2000.S.51