Рене Блондло

Рене Блондло
фр. René Blondlot
Народився	3 липня 1849(1849-07-03)[1][2][3]  Нансі
Помер	24 листопада 1930(1930-11-24)[1][3] (81 рік)  Нансі
Країна	Франція
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	UL^d
Батько	Nicolas Blondlot^d
Нагороди	Премія Леконте^d (1904) наукова премія імені Монтіона^[d] (1870)
Рене Блондло у Вікісховищі

Рене Проспер Блондло (3 липня 1849(1849-07-03) , Нансі  — 24 листопада 1930(1930-11-24) , Нансі ) — французький фізик, член Паризької АН (1894).

Закінчив університет у Нансі, де й працював (1896—1910 рр. — професор).

Роботи з термодинаміки, електромагнетизму, оптики. 1891 року розробив метод визначення швидкості поширення електромагнітних хвиль, отримавши значення 297 600 км/с, 1892 року — метод передавання електромагнітних хвиль уздовж металевих проводів.

Визначив швидкість рентгенівських променів, виявив, що вона збігається зі швидкістю світла і показав, що рентгенівські промені є електромагнітними хвилями. Виконав досліди з діелектриками, що рухаються в електромагнітних полях. Досліджував фотоефект.

1903 року оголосив про відкриття «N-променів^[en]», які виявилися вигадкою. За його словами, N-промені посилювали здатність очей бачити слабо освітлені предмети. Він заявив також, що сконструював спектроскоп для N-променів, в якому використовувалася алюмінієва призма. 1904 року Французька академія наук присудила йому премію Леконта[4]. Пізніше лабораторію Блондло відвідав Роберт Вуд. Той продемонстрував Вуду свої досліди і стверджував, що спостерігає на собі дію променів, незважаючи на те, що Вуд перед експериментом непомітно вийняв зі спектроскопа алюмінієву призму[5].

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #11760755X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
   d:Track:Q673718d:Track:Q2926731d:Track:Q55740543
4. French Academy Prizes // The Electrical journal. — 1905. — Т. LIV, вип. 12, № 6 January. — С. 469.
5. Сибрук В.^[ru]. 17. Вуд — разоблачитель ученых дураков и мошенников. Его война с медиумами // Роберт Вуд: Современный чародей физической лаборатории: История американского мальчика, который стал самым дерзким и оригинальным экспериментатором наших дней, но так и не вырос = William Seabrook. Doctor Wood: Modern wisard of the laboratory. N.Y. / Пер. с англ. В. С. Вавилова под ред. акад. С. И. Вавилова. — Изд. 2-е. — Москва : Гос. изд-во физико-математической литературы, 1960. — 324 с. — 40 000 екз.

Література

• Храмов Ю. А. Блондло Рене Проспер (Rene Prosper Blondlot) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 33. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)