Рекуха Валентина Іванівна

Валентина Іванівна Рекуха
Народилася	14 березня 1942(1942-03-14) м. Кролевець, Сумської області
Померла	24 березня 2024(2024-03-24) (82 роки) м.Кролевець
Громадянство	СРСРУкраїна
Діяльність	робітниця
Партія	КПРС
У шлюбі з	Рекуха Павло Іванович
Діти	син Валерій і дочка Наталія
Нагороди	два Ордена Трудового Червоного Прапора

Валентина Іванівна Рекуха (14 березня 1942, м. Кролевець, Сумська обл. — 24 березня 2023, м. Кролевець) — ткаля, майстриня кролевецького переборного ткацтва, Герой Соціалістичної Праці (1981). Кавалер орденів Трудового Червоного Прапора (1971,1976)[1].

Біографія

Рекуха Валентина Іванівна народилась 14 березня 1942 року в місті Кролевець на Сумщині в сім'ї колгоспника. В 1956 році закінчила 8 класів Кролевецької середньої школи № 2. В 1962 році закінчила школу робітничої молоді. В шістнадцять років прийшла працювати на Кролевецьку фабрику художнього ткацтва. Наставником у дівчини була Євфросинія Микитівна Макаровець, яка допомогла оволодіти непростою справою. З 1959 по 1993 рр. працювала ткалею на Кролевецькій фабриці художнього ткацтва. Ткала все, що випускали на фабриці: рушники, скатертини, покривала, штори. Валентина Рекуха була бригадиром і наставницею десятків молодих ткаль. За досягнення у праці бригаду ткаль, яку вона очолювала, було нагороджено багатьма урядовими нагородами та відзнаками[2].

Разом з групою художників, яку очолював Іван Дудар, творили і розвивали традиції кролевецького ткацтва, відшукували щось нове. Якість виготовленої продукції була висока, не було таких орнаментів, які б не могла освоїти ткаля Валентина Рекуха.

Обиралась делегатом XXVII з'їзду КПРС, XXVI з'їзду Компартії України, профспілкових організацій. Депутат Сумської обласної ради.

Валентина Іванівна Рекуха померла 24 березня 2023 року в Кролевці. Заступниця голови ради ветеранів громади Валентина Зенченко так написала про неї:

Кролевеччина, як і всі жителі нашого рушникового краю завжди пишались своєю землячкою, яка своєю працею, своїм авторитетом і досвідом вирішувала багато актуальних питань, сприяла соціально-економічному і культурно-освітньому розквіту жителів рідного краю. Нехай зерна добра, посіяні Вами, Валентино Іванівно, проростуть щирою вдячністю і вічною шаною[3].

Родина

Чоловік — Рекуха Павло Іванович — заслужений машинобудівник України.

Син — Рекуха Валерій Павлович.

Дочка — Наталія Павлівна

Нагороди і відзнаки

1971 р. — нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора

1976 р. — нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора

1981 р. — отримала звання Героя Соціалістичної Праці

Публікації

• Рекуха В. Школа взаємної відповідальності / В. Рекуха // Ленінська правда (Суми). — 1986. — 11 листоп.
• Рекуха В. Щедрость таланта / В. Рекуха // Советские профсоюзы. —1985. — № 21. — С. 36—37. — (рос.).

Посилання

• [1] [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.]

1. Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова.  — Київ : Хрещатик, 2007. — С. 115.
2. Перестало битися серце знаної кролевецької ткалі. СТС. 25 березня 2023. Архів оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 7 січня 2024.
3. Відійшла у Вічність легендарна Кролевецька ткаля. Голос громад. 24 березня 2023. Процитовано 28 грудня 2023.

Джерела

• Гречанюк С. І червоною ниткою — совість // Дніпро. — 1982. — № 3. — С. 72—78.
• Нестеренко П. Попереду — бригада героїні // Радянська Україна. — 1985. — 13 черв. — С. 1.
• Кролевецькі рушники: З історії художнього ткацтва на Кролевеччині / упоряд. С. М. Малиношевська. — Кролевець ; Лебедин, 2002. — С. 16.
• Рекуха Валентина Іванівна // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми : РВО «АС-Медіа», 2004. — С. 388.