|
Ребекка Вокер
Ребекка Вокер, уроджена Льовенталь (англ. Rebecca Walker, нар. 17 листопада 1969, Джексон, США) ― американська письменниця, феміністка і активістка. Вважається однією з видатних голосів фемінізму третьої хвилі з пір публікації статті про фемінізм в 1992 в журналі Ms., в якій проголосила: «Я ― Третя хвиля».[4] Вокер багато пише і говорить про гендерну, расову, економічну і соціальну справедливість в університетах США та інших країн.[5][6][7] Донька Еліс Вокер. ЖиттєписНародилася в 1969 році в Джексоні, штат Міссісіпі, в родині феміністської письменниці та соціальної активістки Еліс Вокер і Мелвіна Льовенталя, юриста, що спеціалізується на цивільному праві. Її батьки одружилися в Нью-Йорку, перш ніж відправитися в Міссісіпі на роботу.[8] Після розлучення батьків у 1976 Вокер провела дитинство, чергуючи проживання в будинку батька в єврейській частині Бронкса в Нью-Йорку і в афроамериканському середовищі матері в Сан-Франциско. Вчилася в міській школі в Сан-Франциско. У 15 років вирішила змінити прізвище з Льовенталь на Вокер, прізвище матері. Після закінчення школи навчалася в Єльському університеті, який закінчила з відзнакою в 1992 році. Вокер ідентифікує себе як чорношкіра біла єврейка, що також є назвою її книги, опублікованої у 2001 році.[9] Вокер ідентифікує себе як бісексуалку. Мала стосунки зі співачкою Мішель Ндегеоселло, сина якої допомагала виховувати навіть після розлучення пари.[10] [11] У 37 років завагітніла в стосунках з буддійським учителем Гленом і народила сина Тензина у 2004 році.[12] Лідерка фемінізму третьої хвиліВокер стала видатною феміністкою у 22 роки, написавши статтю для журналу Miss під назвою «Становлення третьої хвилі».[13] У статті Вокер критикує затвердження судді Верховного суду Кларенса Томаса після того, як його звинуватили в сексуальних домаганнях до адвокатки Аніти Гілл, керівником якої він був під час роботи в Міністерстві освіти.[14] Вокер визначає значимість фемінізму третьої хвилі в кінці статті: «Бути феміністкою ― значить інтегрувати ідеологію рівності і розширення прав і можливостей жінок в саму суть життя. Це пошук особистої ясності в середовищі систематичних руйнувань, необхідно вступати в сестринські відносини з жінками, оскільки ми часто розділяємося, а також розуміти структури влади з наміром кинути їм виклик».[15] РоботиПершою великою роботою Вокер була книга «Будь реальною: розповідай правду і міняй обличчя фемінізму» (1996), яка складалася зі статей, які вона порівнювала і редагувала. Книга переоцінила феміністський рух того часу. Оглядачка Емілі Фейл, доцентка кафедри комунікації в коледжі Ітака, описала це: «Двадцять три учасниці проекту «Будь реальною» діляться різними поглядами й досвідом, які кидають виклик нашим стереотипам про феміністські переконання, коли вони обговорюють проблеми гендерних ролей, політики ідентичності та владний фемінізм».[16] Як збірка «особистих свідчень», ця робота показує, як активістки третьої хвилі використовують особисті розповіді, щоб описати свій досвід соціальної і гендерної нерівності. Згідно з вебсайтом Вокер, книга викладалася в програмах гендерних досліджень по всьому світу. У книзі «Чорна, біла і єврейка: автобіографія мінливої мене» (2000) Вокер розповідає про свою молодість в Міссісіпі як дитини батьків, які були активними в останні роки руху за громадянські права. Вона обговорює зіткнення з расовими забобонами й труднощі змішаної раси в суспільстві з жорсткими культурними бар'єрами. Вона також обговорює розвиток своєї сексуальності і ідентичності бісексуальної жінки.[17] В книзі 2007 року «Дитяча любов: вибір материнства після амбівалентного життя» Вокер аналізує своє життя з прийомним і біологічним сином на тлі фемінізму. Вона обговорює традиційні теми вагітності, такі як обмеження в харчуванні й підготовка до пологів.[7] Вокер каже, що в цій книзі розглядається компроміс між роботою і материнством, з яким стикаються жінки її покоління, зрослі в соціальному середовищі, яке має на увазі, що жінки мають робити вибір на користь дітей. Вокер сказала, що надихнулася книгу народженням сина Тензина. Її виховання змінило деякі її ж погляди на материнство та сімейні зв'язки. Вокер багато років була редакторкою журналу Miss. Її роботи публікувалися в ряді журналів, таких як: Harper's, Essence, Glamour, Interview, Buddhaadharma, Vibe, Child і Mademoiselle. Вона з'являлася на телеканалах CNN і MTV, друкувалась в газетах і журналах The New York Times, Чикаго Таймс, Esquire, Шамбала Са. Вокер проводила семінари з написання книг на міжнародних конференціях і програмах МЗС. Вона також працює в якості приватної консультантки з видавничої справи.[18] Перший роман Еліс Вокер «Аді: історія кохання» був опублікований у 2013 році. У ньому розповідається про студентку дворасового коледжу Фаріде, яка закохується в Аді, чорношкірого кенійця. Плани подружньої пари перериваються, коли Фаріда захворює малярією в розпал громадянської війни в Кенії. Роман був в цілому добре прийнятий і критикою, і читачами.[19] ФільмУ 1998 р у фільмі «Primary Colors», Вокер зіграла героїню на ім'я Март. Фільм являє собою роман про президентську кампанію Білла Клінтона в 1992 р у березні 2014 року, як повідомляється, право на фільм для її роману «Аді: історія кохання» (2013) було продано, а Мадонна стала режисеркою.[20] Бібліографія
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
