Рафаель Каденас
Рафаель Каденас (народився 8 квітня 1930 року в Баркісімето) — венесуельський поет і есеїст. Каденас опублікував свою першу книгу поезії, Cantos iniciales, у 1946 році. Після військового перевороту Маркоса Переса Хіменеса він перебував у вигнанні в Тринідаді з 1952 по 1956 рік. Отриманий там досвід знайшов відображення в його книгах «Una Isla» і «Los cuadernos del destierro» в 1958 і 1960 роках. БіографіяУ наступні роки, крім томів поезії, було опубліковано кілька нарисів про літературу. У 1985 році він був нагороджений Premio Nacional de Literatura. У 1992 році він отримав нагороду Premio Pérez Bonalde. У 2007 році брав участь у 4-му фестивалі латиноамериканської поезії у Відні. У 2009 році він отримав мексиканську премію Хуана Рульфо. У 2015 році він отримав премію імені Гарсіа Лорки. Далі послідували премія королеви Софії у 2018 році та премія Сервантеса у 2022 році. Каденас був комуністом у молодості. Проте роками він дистанціювався від цієї ідеології[1]. У 2020 році він заявив газеті El País, що «проблема будь-якої ідеології полягає в тому, що вона вже зроблена, що ускладнює вільне мислення». Уряд Ніколаса Мадуро утримався від привітань Каденаса з здобуттям премії Сервантеса. Каденас тоді заявив: "Я не отримував привітань і не очікую їх. Я не згоден з режимом, але й не беру участі в політиці.[2] Вибрані твориПоезія
Антології
Нариси
Примітки
|