Ратуша (футбольний клуб)

«Ратуша» Кам'янець-Подільський
Повна назва	«Ратуша» Кам'янець-Подільський
Засновано	1996
Розформовано	1996
Населений пункт	Кам'янець-Подільський, Україна
Стадіон	імені Г. Тонкочеєва
Вміщує	10 000
Президент	Покотило Іван Павлович
Головний тренер	Петров Олександр Петрович
Ліга	не виступає
1995/96	21-е (перша ліга)
	Домашня ;
	Домашня ;

«Ра́туша» — українська футбольна команда з Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Утворена на основі аматорського «Імпульсу» навесні 1996 року, виступала в першій лізі в другому колі сезону 1995/96, де програла всі матчі, в яких виходила на поле. Після завершення сезону припинила існування.

Історія

У листопаді 1995 року клуб «Темп-АДВІС», який представляв у першій лізі місто Хмельницький, знявся зі змагань^[2]. У ті часи Федерація футболу України практикувала заміну команд, що припиняли існування з фінансових причин, на аматорські колективи тієї самої області. Однак якщо раніше так замінили низку клубів другої ліги в літнє міжсезоння, вперше така заміна мала відбутися в першій лізі та під час зимової перерви^[3].

На заклик федерації завершити сезон для команд Хмельницької області замість «Темп-АДВІСа» відгукнувся лише кам'янець-подільський «Імпульс», який восени 1995 став чемпіоном області. Втім, перешкоджав брак коштів, оскільки в місті не було сильних підприємств та вже існували команди з мотоболу й волейболу. У підсумку фінансування футбольного колективу взяла на себе Кам'янець-Подільська міська рада^[3], а спонсором команди призначили Івана Покотила^[4] (який у 1995 був відомим на все місто бізнесменом, а вже за кілька років був за суперечливих обставин засуджений до смертної кари за кримінальні розбірки та замовне вбивство^[5]).

Таким чином місце «Темп-АДВІСа» зайняв кам'янець-подільський клуб, який не мав із ним нічого спільного, крім того, що успадкував його результати виступів у першому колі. З «Темп-АДВІСа» не перейшли ані гравці, ані тренерський штаб^[6]. Натомість було залучено фактично напівпрофесіональних футболістів^[7], а очолити команду запросили тренера ДЮСШ № 2 Олександра Петрова^[8].

Новоспечений першоліговий колектив практично не мав часу на підготовку до сезону: єдиний тренувальний збір проходив у самому Кам'янці-Подільському, а перший товариський матч команда «Імпульс» провела 20 березня 1996, поступившись 0:6 хмельницькому «Поділлю»^[3]. Дебют кам'янчан був запланований на 31 березня 1996 матчем проти лідерів чемпіонату — «Ворскли»: у Полтаві вже висіли афіші «„Ворскла“ — „Імпульс“» та готувалися до друку програмки з представленням «Імпульсу». Перед виїздом на цю гру начальник команди Володимир Пташник розмістив на автобусі трафарет з назвою «Імпульс», але це не сподобалося Іванові Покотилу, який вирішив перейменувати команду на честь спонсора — «Ратуша». Хоча зміна назви й відбулася напередодні першої гри, офіційно перейменування затвердили в Києві лише після четвертого туру другого кола^[3]^[4]. «Імпульс», своєю чергою, продовжив існувати окремо й заявився до чемпіонату області, де виступав і в наступні роки.

Від новосформованої «Ратуші» не очікували результатів. Оглядачі відводили команді роль «постачальника очок» та розраховували на здобуття досвіду для виступів у наступному сезоні в другій лізі, адже навіть пониження до другої ліги мало бути позитивним результатом для вчорашніх аматорів^[3]. У програмці до матчу «Ворскла» — «Ратуша» команду представляли так^[3] (авторство цього тексту Володимир Пташник приписує Юрієві Ландеру^[4]):

Приємно буде споглядати битву слона з мухою. Проте не варто забувати, що мухи бувають вельми надокучливі...

Так гра й склалася: «Ратуша» зіграла непогано, програвши майбутньому чемпіону першої ліги лише з рахунком 0:2^[4].

Надалі в другому колі сезону 1995/96 «Ратуша» програла всі матчі, в яких брала участь. Єдину перемогу команда здобула в останньому, 42-му турі, через неявку на матч суперника — кременчуцького «Нафтохіміка». Ще в двох матчах — проти макіївського «Шахтаря» і алчевської «Сталі» — «Ратуша» отримала технічну поразку за невиїзд. У решті 18 матчів, які відбулися, кам'янчани зазнали 18 поразок з загальним рахунком 3—71. Попри такий результат, їм вдалося навіть фінішувати не останніми: завдяки результатам «Темп-АДВІСа» вони випередили стрийську «Скалу»^[2]. Варто зазначити, що за весь цей час футболісти так і не отримали зарплат чи премій: фінансування вистачало лише на проїзд та харчування^[4].

За підсумками сезону 1995/96 «Ратуша» опустилася до другої ліги. Попри бажання зберегти для міста місце в професіональному футболі, клуб не зміг отримати взагалі жодного фінансування та знявся зі змагань до початку нового сезону^[4]^[8].

Усі сезони в незалежній Україні

Сезон	Чемпіонат								Кубок							Примітка
Сезон	Ліга	Місце	І	В	Н	П	М	О	Етап	І	В	Н	П	М	О	Примітка
1995/96	Перша	21 з 22	42	6	2	34	14−103	20	—	—	—	—	—	—	—
	в тому числі «Темп-АДВІС» (Хм.)	—	21	5	2	14	11−32	17	—	—	—	—	—	—	—
	в тому числі «Ратуша» (Кам-Под)	—	21	1	0	20	3−71	3	—	—	—	—	—	—	—
Всього	Перша	1 сезон	42	6	2	34	14−103	20	—	—	—	—	—	—	—	результати виступів «Темп-АДВІСа» в чемпіонаті зараховано «Ратуші»

Склад

Переважна більшість гравців, які грали за «Ратушу», раніше виступали за кам'янець-подільський аматорський клуб «Імпульс». Більшість гравців «Ратуші» не мали досвіду виступу в професіональних лігах і не виступали за жоден інший професіональний клуб після «Ратуші».

Лише три гравці «Ратуші» провели понад 50 матчів на професіональному рівні в Україні (у першій та другій лігах) — Віталій Рижковой (167 ігор), Ігор Глушок (73 гри) та Іван Катревич (56 ігор). Також кілька гравців мали досвід виступів у Національному дивізіоні Молдови: Микола Лахмай провів 6 сезонів у складі клубів «Чукур» (Окниця), «Олімпія» (Бєльці) та «Хеппі Енд» (Кам'янка), Віталій Рижковой — 3 сезони за «Ністру» (Атаки), а Ігор Глушок — 3 сезони за «Рому» (Бєльці).

Повний список гравців, які виступали за клуб у першій лізі:

№	Футболіст	Дата народження	Країна
Воротарі
1	Залісний Віктор Васильович	16 червня 1974	Україна
12	Сидорчук Ярослав Ростиславович	23 січня 1968	Україна
Захисники
2	Крот Сергій Михайлович	19 лютого 1972	Україна
2	Лахмай Микола Петрович	14 вересня 1973	Україна
3	Юрковський Валентин Леонідович	4 листопада 1967	Україна
4	Гринчак Ігор Теофілович	31 серпня 1976	Україна
5	Атласов Борис Миколайович	21 липня 1969	Україна
13	Глушок Ігор Іванович	25 грудня 1977	Україна
14	Дюг Ігор Ярославович	2 січня 1975	Україна
14	Ландвігер Ігор Йосипович	12 березня 1964	Україна
Півзахисники
4	Смоляр Василь Іванович	30 серпня 1970	Україна
6	Рижковой Віталій Іванович	28 квітня 1976	Україна
7	Гладиш Віктор Миколайович	10 грудня 1973	Україна
8	Кулінець Микола Васильович	29 березня 1969	Україна
9	Унгуряну Геннадій Андрійович	29 квітня 1972	Україна
13	Грисько Вадим Вячеславович	27 травня 1977	Україна
14	Швець Степан Валерійович	2 серпня 1976	Україна
16	Селіванов Володимир Олександрович	16 грудня 1962	Україна
Нападники
10	Дідук Вадим Валерійович	24 жовтня 1972	Україна
11	Горбовий Олександр Вячеславович	14 грудня 1970	Україна
15	Цимбалістий Вячеслав Миколайович	14 лютого 1975	Україна
16	Катревич Іван Дмитрович	7 січня 1978	Україна

Тренери

До тренерського штабу «Ратуші» входили^[3]:

головний тренер — Олександр Петров,
начальник команди — Володимир Пташник,
тренери — Віктор Цинчик (старший) та Віталій Заклевський.

Рекорди

Найбільша перемога в чемпіонаті — технічна перемога над «Нафтохіміком» (Кременчук) через неявку останнього (28 червня 1996 року, Кам'янець-Подільський).
Найбільша поразка в чемпіонаті — 0—8 («Хімік» (Сєверодонецьк), 10 травня 1996 року, Сєверодонецьк).
Найвища відвідуваність домашнього матчу — 6500 («Динамо-2» (Київ), 11 квітня 1996).
Середня відвідуваність домашніх матчів — 1485 (сезон 1995/96).
Найнижча відвідуваність домашнього матчу — 250 («Верес» (Рівне), 9 червня 1996).
Найбільше матчів за клуб — Борис Атласов (16 матчів).
Найкращий бомбардир — Валентин Юрковський (гол у ворота «Дніпра» (Черкаси), 3 квітня 1996, Черкаси), Борис Атласов (гол у ворота «Металіста» (Харків), 13 травня 1996, Харків), Вадим Дідук (гол у ворота «Вереса» (Рівне), 9 червня 1996, Кам'янець-Подільський) — всі по 1.

Цікаві факти

Протягом тривалого часу «Ратуша» була єдиною командою в історії чемпіонатів України, яка не набрала жодного очка, програвши 15 з 18 матчів всуху (не враховуючи технічну перемогу через неявку суперника і результати «Темп-Адвіса»). У сезоні 2010/11 це досягнення перевершив рівненський «Верес»^[2]: єдина команда, якій «Ратуша» спромоглася забити м'яч на домашньому стадіоні, 15 років потому програла абсолютно всі матчі чемпіонату, не забивши вдома жодного м'яча за весь сезон.