Рас-Шукейр – Суец

Рас-Шукейр

Рас-Бакр

Заафарана

Айн-Сохна

Суец

class=notpageimage|

Пункти, сполучені газопроводом

Рас-Шукейр – Суец – єгипетська газопровідна система, створена з метою утилізації попутного газу нафтових родовищ Суецької затоки.

Під час розробки виявлених у Суецькій затоці нафтових родовищ отримували значні обсяги попутного газу, який спершу спалювався на факелах. Нарешті, у 1983-му ввели в дію трубопровід завдовжки 261 км з діаметром 400 мм, який прямує від газопереробного заводу Рас-Шукейр у північному напрямку до Суецу. Дещо північніше від Рас-Шукейр до трубопроводу надходив додатковий ресурс від газопереробного заводу Рас-Бакр. Можливо відзначити, що ГПЗ Рас-Шукейр та ГПЗ Рас-Бакр також відомі як Unit 104 і Unit 101, а початковий та кінцевий термінали газопроводу отримали позначення Unit 105 та Unit 107.

За первісним проектом система мала подавати до Суецу 2,3 млн м^3 газу на добу. У 1989-му цей показник подвоїли, а в першій половині 1990-х довели проектну потужність до 7,1 млн м^3 на добу. Це сталось унаслідок запуску установки підготовки родовищ Ель-Морган та Бадрі у Рас-Шукейрі (Unit 108), а також збільшення видобутку з родовища Октобер і надходження ресурсу зі східного узбережжя Суецької затоки по газопроводу Абу-Рудайс – Рас-Бакр. Для транспортування цих об’ємів на ділянці Рас-Бакр – Суец проклали другу нитку з таким саме діаметром 400 мм.

В подальшому до Рас-Шукейр також вивели перемичку заводовжки 37 км з діаметром 400 мм від газопереробного заводу Зейт-Бей.

В Суеці доправлений ресурс міг використовуватись заводом азотних добрив, ТЕС Атака та іншими підприємствами місцевої індустріальної зони. Крім того, його спрямували на північ по газопроводу до Абу-Султан (із живленням ТЕС Абу-Султан) та по реверсованому трубопроводу Каїр – Суец до столичного регіону.

Із відкриттям у 1990-х роках численних родовищ у Середземному морі саме цей регіон став провідним для газовидобутку Єгипту. Як наслідок, утворився газотранспортний коридор Ель-Тіна – Суец – Айн-Сохна, що забезпечує більшість потреб потужних індустріальних зон, які діють біля північного завершення Суецької затоки. В той же час, у 1999-му від лінії Рас-Шукейр – Суец почав отримувати живлення газопровід Заафарана – Куреймат, що подав блакитне паливо до регіону південніше Каїру.[1][2][3]

У другій половині 2000-х від початкової ділянки системи отримав живлення газопровід Рас-Шукейр – Хургада.

Примітки

1. REPORT AND RECOMMENDATION OF THE PRESIDENT OF THE INTERNATIONAL BANK FOR RECONSTRUCTION AND DEVELOPMENT TO THE EXECUTIVE DIRECTORS ON A PROPOSED LOAN TO THE EGYPTIAN GENERAL PETROLEUM CORPORATION WITH THE GUARANTEE OF THE ARAB REPUBLIC OF EGYPT FOR A GULF OF SUEZ GAS PROJECT (PDF).
2. Document of The World Bank FOR OFFICIAL USE ONLY Report No. 9383-EGT STAFF APPRAISAL REPORT ARAB REPUBLIC OF EGYPT GAS INVESTMENT PROJECT JUNE 3, 1991.
3. The World Bank FOR OFFICIAL USE ONLY Report No. 6880 PROJECT PERFORMANCE AUDIT REPORT EGYPT GULF OF SUEZ GAS PROJECT (LOAN 1732-EGT) June 30, 1987.