Раневська Фаїна Георгіївна

Фаїна Раневська
рос. Фаина Раневская
Ім'я при народженні	Фаїна Григоріївна Фельдман
Народилася	15 (27) серпня 1896 Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія
Померла	19 липня 1984(1984-07-19)[2] (87 років) Москва, СРСР інфаркт і пневмонія
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater	Маріїнська гімназія
Вчителі	Вульф Павла Леонтіївна
Заклад	Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна, Архангельський театр драми імені М. В. Ломоносова, Смоленський державний драматичний театр імені О. С. Грибоєдова^d, Волгоградський державний новий експериментальний театр^d, Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна, Камерний театр Таїрова^d, Центральний академічний театр Російської армії^d, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Театр імені Моссовєта, Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна, Театр імені Моссовєта, Мосфільм і Узбекфільм
Роки діяльності	1920 — 1984
Батьки	Фельдман Гірш Хаїмович^d
Членство	СК СРСР
IMDb	nm0709993
Автограф
Нагороди та премії
Фаїна Раневська у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Фаї́на Григорівна (Гео́ргіївна)[3] Ране́вська (при народженні Ф́ані Гі́ршівна Фе́льдман; 15 (27) серпня 1896(18960827), Таганрог — 19 липня 1984, Москва) — радянська російська акторка театру та кіно. Лауреатка трьох Сталінських премій (1949, 1951, 1951). Народна артистка СРСР (1961).

Життєпис

У «Книзі для запису поєднання шлюбів між євреями на 1889 рік» Таганрозький рабин на прізвище Зельцер зареєстрував шлюб міщанина містечка Смиловичі Ігуменського повіту Мінської губернії Гірша Хаїмовича Фельдмана й Лепельської міщанки Вітебської губернії Мільки Рафаїлівни Заговайлової. Це сталося 26 грудня 1889 року.

27 серпня 1896 року в родині Фельдманів народилася Фаїна. Крім неї, у родині вже було два старші сини і дочка Ізабелла. В юності Фаїна дуже заздрила красі своєї сестри і у майбутньому всіх красивих дівчат називала «фіфами».

Закінчила Таганрозьку Маріїнську жіночу гімназію. Захоплювалася театром із 14 років. Закінчивши гімназію, відвідувала заняття у приватній театральній студії А. Ягелло (А. Н. Говберга). У 1915 році поїхала до Москви. Раневська жила у маленькій кімнатці на Великій Нікітській. Саме у ці роки вона знайомиться із Мариною Цвєтаєвою, Осипом Мандельштамом, Володимиром Маяковським, відбувається її перша зустріч із Василем Качаловим, в якого вона закохується.

Закінчивши приватну театральну школу, грала у багатьох театрах, починаючи із провінційних — Підмосков'я, Крим, Ростов-на-Дону, Баку, Архангельськ, Смоленськ та інші, а потім у московських, включаючи Камерний театр, Центральний академічний театр Російської армії, Театр драми (нині театр імені Маяковського), театрі імені А. С. Пушкіна, театрі імені Моссовета. Її вчителькою була Павла Вульф.

Дебютувала у кіно у 1934 у фільмі Михайла Ромма «Пампушка». Брала участь в озвучуванні мультфільмів (зокрема, роль Фрекен Бок у мультфільмі «Карлсон повернувся»).

Заслужена артистка РРФСР (1937). Народна артистка РРФСР (1947). Кавалер Ордена Леніна (1976).

Фаїна Раневська померла 19 липня 1984 р. Похована на Новому Донському кладовищі у Москві разом із сестрою Ізабеллою.

Пам'ять

меморіальна дошка

Образ акторки виведений в серіалі «Зірка епохи», де її зіграла Тетяна Васильєва.

На будинку, де вона народилась і провела дитячі роки в Таганрозі, встановлено меморіальну дошку, а біля її будинку — пам'ятник. Також на її честь названо астероїд[4].

Фільмографія

1. 1934 — «Пампушка» — пані Луазо
2. 1937 — Дума про козака Голоту — попадя
3. 1939 — Помилка інженера Кочина — Іда, жінка кравця
4. 1939 — Підкидьок — Ляля
5. 1939 — Людина у футлярі — жінка інспектора гімназії
6. 1940 — Кохана дівчина — тітка Добрякова
7. 1941 — Мрія — Роза Скороход
8. 1941 — Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — Горпина
9. 1942 — Олександр Пархоменко — таперка
10. 1943 — Нові пригоди Швейка («Солдатська казка») — тітонька Адель
11. 1943 — Рідні береги (новела «Три гвардійці») — директор музею
12. 1944 — Весілля — мати нареченої
13. 1945 — Небесний тихохід — професор медицини
14. 1945 — Слон і мотузочок — бабуся
15. 1947 — Весна — Маргарита Львівна
16. 1947 — Попелюшка — мачуха
17. 1947 — Рядовий Олександр Матросов — лікар
18. 1949 — Зустріч на Ельбі — місіс Мак-Дермот
19. 1949 — У них є Батьківщина — фрау Вурст
20. 1958 — Дівчина з гітарою — Свіристинська
21. 1960 — Обережно, бабусю! — бабуся
22. 1960 — Драма — Мурашкіна
23. 1963 — Так і буде
24. 1964 — Легке життя — «королева Марго»
25. 1964 — Фитиль № 25 — ворожка в сюжеті «Карти не брешуть»
26. 1964 — Фитиль № 33 — громадянка Піскунова в сюжеті «Не поїду»
27. 1965 — Сьогодні — новий атракціон — директор цирку
28. 1965 — Перший відвідувач — эпізодична роль старої дами
29. 1980 — Далі — тиша...
30. 1980 — Комедія давно минулих днів

Озвучування мультфільмів

1. 1943 — Казка про царя Салтана
2. 1970 — Карлсон повернувся — фрекен Бок

Примітки

1. VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
   d:Track:Q54837d:Track:Q54919
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. За паспортом — Фаїна Григорівна Раневська, невідомо, чому її часто називали Георгіївна, за свідченням самої Раневської, таким чином можливо виказувалася більша повага до неї, «бо Гришко Отреп'єв, але Георгій Побідоносець»
4. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

• Фаїна Раневська на сайті IMDb (англ.)
• Фаина Георгиевна Раневская [Архівовано 17 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Сайт Фаина Раневская [Архівовано 2 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Фаина Раневская. Случаи. Шутки. Афоризмы. информация об издании [Архівовано 6 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Афоризмы Фаины Раневской (рос.)
• Афоризмы Раневской об актерах и любви [Архівовано 28 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Вспомним незабываемую (рос.)
• Жизнь и судьба Фаины Раневской [Архівовано 17 серпня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Алексей Щеглов "Записки «эрзац-внука». Журнал «Огонёк», № 52, 1996 (рос.)