Ра́ло, ора́ло (від прасл.*ordlo, пов'язаного з *orati — «орати») — примітивне знаряддя для оранки землі[1], найпростіший плуг. За походженням являє собою вдосконалення мотики.
Свідчення існування рала датуються VI тисячоліттям до нашої ери. Металеві лемеші з'являються близько 2300 р. до н. е. в Ассирії і Єгипті 3-ї династії. У Європі найраніше дерев'яне рало датується 2300—2000 рр. до н. е., але найраніші графіті з його зображенням належать до періоду 3500—3000 рр. до н. е.[2]
Види
Розрізняють кілька видів рала[3]. Залежно від використання виділяють рала для звичайної оранки і рала із загнутим лемешем для оранки цілини і пару.
Залежно від конструкції можна виділити два основні типи рала: з копистю і з полозом[4].
Рала з копистю
Найпростіше рало — складається з дугоподібно вигнутого гряділя і вставленого на його задньому кінці кілка, загостреного у формі наконечника списа (кописть + руків'я). Пізніше простий кілок був замінений окремими копистю і руків'ям[4][5].
Корпусне рало — складається з гряділя, вставленого в товстішу кописть (корпус), що нахилена назад і звужується знизу догори, утворюючи руків'я. Вживалося в Середземномор'ї, Іспанії, Тунісі, Греції, Туреччині, Сирії, Лівані, Ефіопії, Ірані, Східній Індії та Суматрі. Варіант із ширшою копистю (Португалія, Західна Іспанія, Балкани, Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Таїланд, Японія, більша частина Латинської Америки) був міцнішим і важчим, уможливлював глибоку оранку (на ґрунтах з достатнім зволоженням). Таке рало зазвичай споряджалося гніздовим лемешем, що міг бути розширеним у боки чи мати зазубрені крила (Балкани, Марокко, Португалія, Іспанія) для кращого перемішування ґрунту і зрізання бур'янів. Коротша частина корпусу була повернута донизу і ковзала по борозні, потім поступово розвинулася в горизонтальний полоз.
Гакувате рало мало поширення в Північній Європі. Складалося з гакоподібно вигнутого гряділя, нижній кінець якого слугував лемешем, і з закріпленим на ним руків'ям[6].
Рало з полозом
Рало з полозом складається з плоского полоза, у який вставлені гряділь і руків'я-чепіга. У передній частині полоза кріпиться леміш. Вживання такого типу рала в Стародавній Греції засвідчене Гесіодом[7][4][8].
Трикутне рало має горизонтальний корпус-полоз, у якому закріплені гряділь і руків'я. Вони взаємно перехрещуються, утворюючи трикутник в основі.
Чотирикутне рало має горизонтальний корпус-полоз, з'єднаний з прямим, майже паралельним йому гряділем руків'ям і стовбою.
Українське рало
У Словарі української мови Б. Д. Грінченка рало описується як знаряддя для розбивання грудок зораної плугом землі. Воно складалось з таких елементів: жертки чи гридки — довгої жердини (гряділя, дишла, війя), на одному кінці якої кріпилося ярмо, на другому укріплялася кописть — великі зубці, загострені кілки; жертка і кописть з'єднувалися сто́вбами — дощечками, що проходили в отвори обох деталей; окрім того, між копистю та жерткою вставлялася жабка — розпірка з твердого дерева; на кінці жертки була ручка для управління; на кінці зубців кописті могли надівати наральники, нарольники — металеві лемеші[9].
У культурі
Існує зворот «перекувати мечі на рала» — роззброїтися, відмовитися від войовничих намірів. Він походить від цитати з Ветхого Заповіту (Ісайя, 2:4): «І судитиме [слово боже] народи, й каратиме багато племен; і перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше воювати»[10].
Галерея
Найпростіше рало
Рало з полозом і прямим гряділем
Рало з полозом і гакоподібно вигнутим гряділем
Чотирикутне рало
Види рала: 1 — найпростіше 2 — корпусне 3 — з полозом[11]
Будова рала з полозом: A — гряділь і полоз, B — руків'я, C — нарольник, D — дерев'яний клин
↑Paul Halstead, «Plough and Pastoralism: Aspects of the Secondary Products Revolution», Pattern of the Past: Studies in Honour of David Clarke (Cambridge: Cambridge UP, 1981), 267.
↑Signe Isager and Jens E. Skydsgaard, Ancient Greek Agriculture: An Introduction, Routledge, 1995 (ISBN 0-415-11671-6) p.46