У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Пічкур.
Дмитро́ Степа́нович Пічку́р (24 квітня 1941(19410424), Розсохуватка, Катеринопільський район, Черкаська область — 26 січня 2018, м. Вінниця)) — український поет і публіцист. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2000).[1]
Біографія
Народився 24 квітня 1941 року у с. Розсохуватка, Катеринопільського району, Київської (від 1954 року — Черкаської області). Після закінчення Розсохуватської середньої школи (1959) працював на будівництві Кременчуцького водосховища, служив у війську, будуючи ракетні майданчики на Уралі.
Закінчивши факультет журналістики Київського державного університету (1971), а згодом й Вишу партійну школу, понад тридцять років пропрацював у газеті «Вінницька правда», нині — «Вінниччина», де був завідувачем відділу і упорядником літературно-мистецької сторінки «Зоряна криниця», активно дописував до газети «Літературна Україна», був відповідальним секретарем Вінницької обласної письменницької організації, завідувачем Кабінету молодого автора ВОО НСПУ.[2]
Помер у Вінниці 26 січня 2018 року. Похований у рідному селі.[3]
Літературна діяльність
Відбиток на літературну долю залишили знайомство під час служби у війську з Василем Стусом, лекції Василя Симоненка у школі робкорів при газеті «Черкаська правда», підтримка Петра Перебийноса та рекомендації до Спілки письменників від Дмитра Чередниченка та Володимира Забаштанського.
Автор книг поезії:
- «Ще так до осені далеко» (1997);
- «Журавлиний берег» (1997);
- «Високосне літо» (1998);
- «Пізній мед» (1999);
- «Квіти для дружини» (2003);
- «Квіти для дружини» (2003);
|
- «Скатертина на двох» (2005);
- «За крок до обрію» (2006);
- «Жорна»: поезія та проза (2011);
- «Підпалок» (2016);
- «Ще буде тепло. Акварелі» (2017).
|
Статті та спогади «Біля Стусової криниці» увійшли до енциклопедичного довідника «Рух опору в Україні 1960—1990 років».
На його вірші написана низка пісень, які виконують Павло Мрежук, Станіслав Городинський та ін. Пісня на «Величання любові» — лауреат фестивалю «Слов'янський базар».[4]
Примітки
Джерела і література
- Митці слова Вінниччини. До 45-річчя обласної організації НСПУ: довід.-хрестом. Вид. / Упоряд. А. М. Подолинний. — Вінниця: Консоль, 2015. — 224 с. — ISBN 978-617-583-151-9. — С. 155—158.
- Біографія Д. С. Пічкура на сайті Вінницької організації НСПУ «Краснослов».
- Перо і кельма золота [Некролог] // Літературна Україна. — 2018. — № 5 (5738). — 8 лютого. — С. 2.
- 24 квітня 2011 — 70 років тому народився Дмитро Степанович Пічкур // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2011 року: хронолог. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2010. — С. 22.[недоступне посилання з квітня 2019]
- З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 269—270.
- Дмитро Пічкур // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2010. — С. 295—306 : портр.
- Сегеда, Юрій. Дмитрові Пічкуру — 70! [Текст]: [про відзначення ювілею поета та журналіста Дмитра Пічкура] / Ю. Сегеда // Вінниччина. — 2011. — 6 травня. — С. 8 : кол. фотогр.
- Машевцев, А. Мажорний мінор Дмитра Пічкура [Текст]: [про презентацію у музеї Михайла Коцюбинського книги літератора та журналіста Д. Пічкура «Жорна»] / А. Машевцев // Вінницька газета (Спец. вип. газ. «П'ятниця»). — 2011. — 18 березня. — С. 20.
- Ковальський, Роман Спалити «зарізану» експертами книжку перед облрадою обіцяє Дмитро Пічкур // 33 канал. — 2009. — 24 червня.
- Новицький, А. Слова душею пропускає поет // Вінницька газета. — 1998. — 21 травня.
- Гнатюк, Н. Цілющий дар слова // Вінниччина. — 1997. — 16 серпня.
- Горішний, А. Підставте душу, — полікує // Вінницька газета. — 1997. — 17 липня.
- Страшний, В. Налітані крила // Вінниччина. — 1995. — 25 лютого.
- Бортняк, А. Щирі, сповідальні рядки // Вінницька газета. — 1995. — 10 лютого.
- Бурій В. Славний ювілей Дмитра Пічкура / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2011. — 3 черв. — С. 4.
- Бурій В. Слово про Дмитра Пічкура / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 2007. — 11 груд. — С. 4.
Посилання
