Пяйянне

Пяйянне Päijänne
Пяйянне
61°35′ пн. ш. 025°30′ сх. д.
Розташування
Країна	Фінляндія
Регіон	Asikkala^d Kuhmoinen^d Муураме^d Padasjoki^d Сюсмя^d Ямся Ювяскюля Тойвакка
Прибережні країни	Фінляндія
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні	1 082  км²
Висота	78,3 м
Глибина середня	16,2  м
Глибина макс.	95,3  м
Довжина	120  км
Берегова лінія	2789,149 км[3]
Об'єм	18,1  км³
Вода
Період оновлення	2,7 рік[4]
Басейн
↑ Водний басейн	Kymi basin^d
Вливаються	Ямсянйокі, Vaajanvirta^d, Muuramenjoki^d, Äijälänsalmi^d, Tainionvirta^d, Vääksy Canal^d, Pihlajajoki^d і Kirkkojoki^d
Витікають	Кюмійокі
Площа басейну	26 480 км²
Країни басейну	Фінляндія
Інше
Geonames	643167
Карта Пяйянне
Пяйянне (Фінляндія)
Пяйянне у Вікісховищі

Пяйянне (фін. Päijänne) — друге за величиною (після Саїмаа) озеро у Фінляндії, розташоване в південно-центральній частині країни.[5] Розміщується на території національного парку Пяйянне. Пяйянне — найглибше озеро у Фінляндії, його глибина сягає 95,3 м. Озеро стікає у Фінську затоку через річку Кюмійокі. Має витягнуту форму з півдня на північ. Берегова лінія сильно порізана.

На озері є 1 886 островів, найбільші з яких: Вірмайлансаарі (Virmailansaari), Салонсаарі (Salonsaari), Юдінсало (Judinsalo), Онкісало (Onkisalo), Паатсало (Paatsalo), Мууратсало (Muuratsalo), Хаукксало (Haukkasalo), Вуорітсало (Vuoritsalo), Мустассало (Mustassalo), Едессало (Edessalo) и Тайвассало (Taivassalo). Слово саарі означає острів. Раніше слово сало означало великий острів, сьогодні воно означає великий ліс.

Підземний акведук, водогін Пяйянне, з'єднує озеро з Гельсінкі, забезпечуючи столицю країни водою.

Географія

Походження озерної улоговини — льодовиково-тектонічне. Після відступу покривного заледеніння близько 9 000 років тому улоговина озера Пяйянне була зайнята затокою Анціллового озера.[6] Остаточне відокремлення від Балтійського басейну відбулося 8 300 років тому. Спочатку стік з озера здійснювався в Ботнічну затоку через долину сучасної річки Калайокі. Поріг стоку розташовувався на місці сучасного озера Котаярві. Стоку води у Фінську затоку перешкоджала гряда Салпаусселькя. Швидкість підняття в районі порога стоку була вищою ніж на півдні басейну, що викликало підйом рівня озера. Прорив гряди близько 6100 років тому супроводжувався падінням рівня озера на 20 метрів і появою сучасного канал стоку — річки Кюмійокі.

Туризм

Вітрильні яхти під час змагань біля мосту Каркінен у Корпілахті, Ювяскюля.

На берегах озера розташовано близько 16 000 котеджів, більшість з яких є приватними і мають сауни. На додаток до котеджного туризму на Пяйянне, туристів також привертає рибалка[7], вітрильний спорт, каное, веслування, походи, катання на ковзанах, снігоходах і природа. Національні парки Пяйянне і Лейвонмаакі мають десятки тисяч відвідувачів щороку.

Національні парки

У південній частині озера Пяйянне знаходиться Національний парк Пяйянне (Päijänteen kansallispuisto). Він включає 50 незабудованих островів і частину населених островів. Національний парк був створений в 1993 році і має площу 14 км².

Національний парк Лейвонмакі (Leivonmäen kansallispuisto) знаходиться в кількох кілометрах на північний схід від північної частини озера Пяйянне. Це один з наймолодших національних парків у Фінляндії.

Міста і селища на озері

Міста і селища, розташовані на берегах озера (з півночі на південь):

• Ювяскюля (62°14.5′ пн. ш. 025°44.5′ сх. д.)
• Säynätsalo (62°08.3′ пн. ш. 025°46.9′ сх. д.)
• Муураме (62°08′ пн. ш. 025°40.5′ сх. д.)
• Тойвакка (62°06′ пн. ш. 026°05′ сх. д.)
• Корпілахті (62°01′00″ пн. ш. 025°33′40″ сх. д.)
• Ямся (61°52′ пн. ш. 025°11′ сх. д.)
• Луханка (61°48′ пн. ш. 025°42′ сх. д.)
• Йоутса (61°44.5′ пн. ш. 026°07′ сх. д.)
• Кухмойнен (61°34′ пн. ш. 025°11′ сх. д.)
• Сюсмя (61°30′ пн. ш. 025°41′ сх. д.)
• Падасйокі (61°21′ пн. ш. 025°16.5′ сх. д.)
• Асіккала (61°10′20″ пн. ш. 025°32′50″ сх. д.)

Див. також

• Пяйянне (водогін)

Галерея

Панорамний вигляд озера Пяйянне.

• 
  Гавань Сайнатсало
• 
  MS Suometar на каналі Калккінен
• 
  Канал Ваксі між Пяйянне і озером Весіярві
• 
  Вид з пагорба Сатасарвінен. Мууратсало, Ювяскюля
• 
  Міст Каркінен у Корпілахті, Ювяскюля.
• 
  Буксир тягне колоди, 1930 рік.
• 
  Вузькі затоки озера Пяйянне. Село Путкілахті, Ювяскюля.
• 
  Вид на озеро з пагорба Пуолаканвуорі, 1948 рік.
• 
  Веселка у Сайнатсало
• 
  Пасажирські пароплави у гавані Pihlajakoski, 1938 рік.
• 
  Вигляд на озеро з Пулкілангар'ю.
• 
  Канао Вааякоскі у північній частині озера Пяйянне

Примітки

1. Päijänne. Järviwiki Web Service. Інститут навколишнього середовища Фінляндії.(англ.) Перевірено 27 квітня 2015 року.
2. Seppälä, Matti (2005), The Physical Geography of Fennoscandia, Oxford University Press, с. 145, ISBN 978-0-19-924590-1
3. Lake Register
   d:Track:Q18694192d:Track:Q11868390
4. http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-19
5. Пяйянне в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
6. Tikkanen, M, Oksanen, J. Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland. — Helsinki : Geographical Society of Finland, 2002. — ISSN 0015-0010.
7. Lakes — Lake Päijänne на сайті fishinginfinland.fi(англ.) Перевірено 27 квітня 2015 року.

Посилання

• Visit Paijanne(англ.)