|
Псевдоуридин
Псевдоуридин, ψ (від грецької літери «псі») — 5'рибозил-урацил, ізомер уридину (1'рибозил урацилу) — піримідин, найпоширеніший вид модифікацій РНК, які виникають після її синтезу з ДНК-матриці під час процесингу та модифікації. Присутність псевдоуридину в молекулах РНК надає більшої жорсткості фосфодіестеразному «хребту» молекули, та додає міцності комплементарній парі ψ-А (замість У-А), звідси псевдоуридинова модифікація грає роль у функціонуванні мяРНК у складі сплайсосом та трансляції у складі рРНК та тРНК[2]. Нещодавно було відкрито присутність ψ у мРНК[3].. Історія відкриттяПсевдоуридин вперше було відкрито у 1951 році при дослідженнях хімічного складу РНК печінки телят. Псеводуридин виявився настільки поширеним, що деякий час його називали «п'ятий рибонкуклеотид»[2]. Впродовж довгого часу вважалося, що псевдоуридинилювання притаманно лише некодуючим РНК, проте у 2014 році знайдені мРНК з ψ[3]. Псевдоуридинилювання РНК Додавання псевдоуридину до молекул РНК відбувається шляхом ізомеризації уридину — трансглікозилюванні, тобто переміщенні звя'язку з цукром, рибозою, від першого положення урацилу до п'ятого. Таким чином 1-рибозил урацил стає 5-рибозил-урацилом. Реакція відбувається за допомогою ферментів псевдоуридин-синтаз (англ. pseudouridine synthase, PUS). Така модифікація змінює C-N глікозидний зв'язок між рибозою та азотистою основою (див. рис. «псевдоуриднилювання РНК») на C-C зв'язок, який є більш міцним. Також додається ще один донор гідрогену, який збільшує стійкість ψ-А пари[2]. - Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
