Процюк Віталій Романович

Віталій Процюк
Процюк Віталій Романович
 Старший солдат
Віталій Процюк у березні 2022 року
Загальна інформація
Народження27 січня 1994(1994-01-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Синютки, Білогірський район, Хмельницька область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть18 грудня 2022(2022-12-18)[1][2] (28 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Золотарівка, Лисичанська міська територіальна громада, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
(вогнепальна рана Редагувати інформацію у Вікіданих)
ПохованняСинютки Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma MaterТернопільський державний економічний університет (2015) і Тернопільський державний економічний університет (2017) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоАртур Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Роки служби24 лютого —18 грудня 2022
ФормуванняТрО Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиросійське вторгнення в Україну (з 2022), Битва за Київ (2022), Битва за Ірпінь і Битва за Бучу Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Рома́нович Процю́к (27 січня 1994(1994-01-27) Редагувати інформацію у Вікіданих, Синютки, Хмельницька область Редагувати інформацію у Вікіданих — 18 грудня 2022(2022-12-18) Редагувати інформацію у Вікіданих, Золотарівка, Луганська область Редагувати інформацію у Вікіданих) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час вторгнення Росії в Україну.

Біографія

Ранні роки

Віталій Процюк народився 27 січня 1994 року в селі Синютки, Шепетівського району, Хмельницької області.

У 2000 році розпочав навчання в Гулівецькій ЗОШ, потім навчався в Славутському ліцеї.

У 2011 році вступив до Тернопільського національного економічного університету на спеціальність «комп'ютерна інженерія» на бюджетну форму, оскільки мав високі бали на ЗНО. Проте диплом так і не забере з деканату, оскільки ще в процесі навчання вирішив, що ця сфера йому не до душі. У 2015 році закінчив бакалавріат та вступив на магістратуру за спеціальністю «економіка» також до ТНЕУ, закінчив магістратуру у 2017 році.

Деякий час працював консультантом з оформлення тендерів у місті Києві.

Вторгнення Росії в Україну

24 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав київської ТрО. Охороняв аеропорт Жуляни, брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, потім був учасником звільнення Харківської області від російської армії.

Служив разом з відомим українським активістом Геннадієм Афанасьєвим,[3][неавторитетне джерело] обидва військових загинули в один день.

Потім[коли?] з ТрО перейшов безпосередньо до лав ЗСУ. Був переведений у Луганську область.

Смерть

Загинув 18 грудня 2022 року поблизу села Золотарівка Луганської області до останнього відбиваючи напад ворога.

Похований 29 грудня 2022 року у рідному селі Синютки.[4]

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (31 жовтня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[5]

Примітки

  1. Віталія Процюка з Хмельниччини посмертно нагородили державною відзнакою — Cуспільне ХмельницькийСуспільне Хмельницький, 2024.
  2. На війні загинули Віталій Фещук, Анатолій Лисенко, Юрій Мурава, Валентин Козік, Віктор Венгер, Віталій Процюк, Віктор Франчук - vsim.ua — 2023.
  3. Процюк, В. Р.; Афанасьєв, Г. С. (25 березня 2022). Фото @artur.random в Instagram. www.instagram.com (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  4. Шевчук, Катерина (28 грудня 2022). На війні загинув Віталій Процюк з Хмельниччини. Суспільне Хмельницький (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  5. Указ Президента України від 31 жовтня 2023 року № 719/2023 «Про відзначення державними нагородами України».

Джерела

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia