Процевський Олександр Іванович
Олекса́ндр Іва́нович Проце́вський (* 28 березня 1929, Мальцевка — тепер Корочанського району Курської області — 12 серпня 2016, Харків) — український правознавець, кандидат юридичних наук — 1963, доцент — 1964, доктор юридичних наук — 1971, професор — 1973, заслужений діяч науки і техніки України — 1981, академік Міжнародної кадрової академії — 1999, член-кореспондент Національної академії правових наук України — 2010. ЖиттєписПоходить з багатодітної селянської родини — мав вісім братів та сестер; батько був шорником, мати займалася вихованням дітей. У 1930 році родина переїхала до Великого Бурлука, вчився в початковій школі, працював в колгоспі, перебував на окупованій території. Служив юнгою на мінному тральщику Чорноморського військового флоту, котрий знешкоджував міни в Чорному морі, що лишилися після воєнних дій — за це згодом був прирівняний до учасника нацистсько-радянської війни. 1956 закінчив Харківський юридичний інститут. До 1958 працював помічником прокурора Севастополя. Від 1959 — у Харківському юридичному інституті: аспірант, асистент, доцент, професор, завідувач кафедри трудового права, проректор з навчальної роботи. Від 1991 — професор Харківського педагогічного університету, з 1994 — директор Інституту економіки і права. Досліджував проблеми правовідносин у трудовому праві, теорію розвитку законодавства про працю в Україні. Автор 399 наукових праць, з яких 8 монографій, 2 підручники, 7 навчальних посібників[1]. Найбільш значними науковими працями є:
Як науковець підготував 8 докторів та 39 кандидатів юридичних наук. Син, Процевський Віктор Олександрович — декан юридичного факультету, доктор юридичних наук, професор. Після тривалої хвороби, з якою боровся Олександр Іванович, він помер в ніч на 12 серпня 2016 року у віці 87 років. Похований на Кладовище № 13 м. Харкова[1]. Джерела
Посилання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia