|
Прохасько Маркіян Тарасович
Маркіян Тарасович Прохасько (нар. 1991, Івано-Франківськ) — український письменник, блогер, журналіст. Учасник сезонної експедиції 2019 року на українську науково-дослідну станцію «Академік Вернадський» в Антарктиді. Автор науково-популярної книги-репортажу «Мрія про Антарктиду», написаної на основі власних вражень та тривалого дослідження теми. Син українського письменника, лауреата Шевченківської премії Тараса Прохаська, племінник літературознавця та перекладача Юрія Прохаська[1], родич письменниці Ірини Вільде (онук її троюрідної племінниці). БіографіяНародився 1991 року в Івано-Франківську, у дитинстві переїхав до Львова, навчався в школі № 8[2]. Закінчив бакалаврат з історії та магістратуру з журналістики в Українському католицькому університеті у Львові. Перша книга вийшла друком у січні 2018 року у «Видавництві старого лева», а саме художня книга «Нестримна сила води»[3]. Проте оповідання опублікував раніше у збірках разом з іншими авторами[4]. 2018 року Маркіян оголосив про збір коштів для експедиції в Антарктиду, куди вирушив на кілька місяців на початку 2019 року[5]. Книга «Мрія про Антарктиду» вийшла в лютому 2022 року — незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну[6]. ТворчістьПерша книга Маркіяна — художня збірка оповідань «Нестримна сила води». Зазначалося, що книга — про пошук ідеального міста[7]. У рецензії для видання «ЛітАкцент» згадується, що попри тему пошуку ідеального міста, тут йдеться радше не про якусь конкретну, географічно обмежену територію, а про місто як ідею[8]. Автор знаходив натхнення у містах Центрально-Східної Європи: Чернівці, Ужгород, Івано-Франківськ, Львів, Жовква, Яремче, Делятин, Долина, Коломия, Рахів, Піран, Любляна, Краків, Відень, Ґрац[2]. Хоча у самому тексті міста навмисно не названі, щоб кожен читач міг віднайти щось своє[9]. Раніше були опубліковані його історичні статті про середньовічну літературу[10]. Він є одним із авторів збірки інтерв'ю з відомими українцями «theUKRAINIANS: історії успіху»[11]. Часопис «Критика» пише, що магія в оповіданнях напрочуд правдоподібна, майже немагічна і годиться на паралельне існування[12]. Письменник Тарас Прохасько, батько Маркіяна, відгукнувся про письмо сина (про «Нестримну силу води»): «Мені подобається те, що вона написана в консервативному, архаїчному стилі, не побудована за схемами, як пропонують писати бестселери, чи ще якісь успішні тексти. Це дуже рефлексивна книга, яка ностальгуюче перегукується зі старою практикою, технікою читання й писання — повільно, без особливих акцій, але вона переповнена різними нюансами і відчуттями»[13]. У 2021 році аудіосервіс Megogo вирішив озвучити ряд книг українських авторів. Серед них і «Нестримну силу води»[14]. Незадовго після презентації книги «Нестримна сила води» у 2018 році[15], у жовтні Маркіян Прохасько оголосив про намір поїхати в Антарктиду, щоб написати книгу про неї[16]. Тематика текстів і зацікавленняПопри історичну освіту, Маркіян не займався історією професійно[16]. Але повертався до цієї тематики. Маркіян вважає, що людина не обов'язково мусить знати всю історію, аби збагнути її принцип. У одному з есеїв порівнює плин історії і історичні події та персоналії з течією ріки, у якій пропливає осіннє листя. Навіть якщо спостерігач не побачить кожного листочка, можна збагнути принцип[17]. Восени 2021 року, був учасником Літературної резиденції в Бучачі разом із Борисом Херсонським та Діаною Клочко, внаслідок якої кожен із резидентів написав ряд есеїв[2]. Влітку 2024 року взяв участь у онлайн-резиденції «Narrative Shifts» для авторів та митців від «The Seventh Wave», США. У підсумку, для англомовних читачів був опублікований уривок з Маркіянової книги[18]. Маркіян Прохасько працював у львівському медіа «Твоє місто» та дописував для багатьох українських видань: «Zbruc», «The Ukrainians», «День», «Українська правда», «Куншт», «Галицький кореспондент», «Український журнал», «Медіакритика», «Експедиція XXI ст.» та інших. Письменник пише про суспільно-політичні проблеми, науку, культуру, історію та світ[1]. Його спогади про кардинала Любомира Гузара ввійшли у книгу спогадів про цього очільника УГКЦ[19]. Під час розмови із Вахтангом Кебуладзе на Книжковому Арсеналі автор зазначив, що як письменник він хотів би бути несподіваним, і найгірше для нього «заточити» себе на один тип літератури[15]. Другою книгою став нонфікшн про Антарктиду, куди автор помандрував спеціально щоб написати книгу[20]. Не хоче писати про те, про що пишуть інші[16]. Інша діяльністьУ одному з інтерв'ю зазначає, що коли творчість надто тісно пов'язана з роботою, то можна втратити від писання задоволення. Тому шукає себе у інших ремеслах[21]. Деякий час працював копірайтером у рекламній компанії[22]. Займається фотографуванням[23]. Проект із популяризації АнтарктидиЗ дитинства доволі багато мандрує[24]. Не міг уявити, що у 27 років опиниться в Антарктиді[25], адже до цієї поїздки не був за межами Європи[26]. Письменник побачив, що у Національного антарктичного наукового центру новий керівник, Євген Дикий, тож Маркіян звернувся до нього з пропозицією написати книгу[16]. Оголосив про свій намір у жовтні 2018, хоча сама ідея написати колись таку книгу виникла за 5 років до цього. До поїздки готувався чотири місяці: збирав інформацію, гроші у спонсорів та охочих підтримати. Посади письменника в Антарктиді немає, тож Маркіяну дозволили залишатися на станції разом з іншими учасниками експедиції, якщо він сам знайде кошти на дорогу і дістанеться на станцію[27]. Ідея створити нонфікшн про Антарктиду тривалий час була записана у його блокноті[5]. На станцію йшов яхтою через протоку Дрейка. Був залучений разом з іншими учасниками плавання до роботи на палубі і в камбузі. На яхті учасників плавання мучила морська хвороба, а також потрібно було постійно дотримуватися правил безпеки, бо падіння за борт у холодні води на 98 % означає загибель[28]. На станції на рівні з іншими був залучений у побутові справи: прибирання, чергування[29]. Також М. Прохасько вивчав життя станції із середини, записував інтерв'ю, робив фотографії. А при можливості разом із українськими дослідниками виходив у експедиції на сусідні острови[28]. Як зазначено у виданні «Читомо», Маркіян Прохасько проводив в Антарктиді на станції «Академік Вернадський» літературні вечори[30]. Поки що він єдиний український письменник, який має такий досвід. Книга «Мрія про Антарктиду» вийшла в лютому 2022 року у «Видавництві старого лева». У книзі автор пише про мрії українців отримати станцію, історію відкриття Антарктиди та українців у цій історії, про закони, які діють в Антарктиді, зміни клімату, науку і життя на станції «Академік Вернадський», природу, життя на яхті посеред океану, зв'язок, антарктичну кухню, «банк Антарктиди», бар «Фарадей» та ін[31]. «Мрія про Антарктиду» отримала гарну оцінку від читачів на сервісі Goodreads та кілька позитивних відгуків та рецензій[6],[32]. Впродовж написання книги Маркіян Прохасько також вів блог, публікував окремі інтерв'ю з науковцями, підготував цикл матеріалів про глобальні зміни клімату, кілька репортажів зі станції та мандрівки, зокрема про вибори в Антарктиді. Маркіян став співзасновником сайту про Антарктиду nopolarbears.aq, започаткував YouTube-канал, де публікує тематичні відео про Антарктиду[33], а також долучився до створення художнього аудіосеріалу «Літо в Антарктиді» на основі реальних подій, де головний герой прагне потрапити на крижаний континент[34]. Спільно із Сергієм Трухімовичем та «Львівським Радіо» створили подкаст «Антарктичний», де популяризують українську Антарктику[35]. Навесні анонсував створення електронної «Моєї другої книги про Антарктиду», яка збере у собі раніше опубліковані матеріали, які не дублюють «Мрію про Антарктиду». Ця книга буде у вільному доступі[36]. У мережі на сторінках різних медіа доступні також інші уривки з книги: Zaxid.net[37], «Куншт»[38]. Антарктида і УкраїнаНа думку Маркіяна Прохаська, те, про що не говорять, не існує у інфопросторі. Це стало мотивом створити книгу про Антарктиду[30]. Оскільки подібних книг не було, тому хотів вмістити у одну книгу максимально багато[39]. У вступі книги зазначається, що можливість потрапити на станцію своєї країни існувала зокрема через те, що свого часу українці таку станцію здобули для своєї держави. «Лише внаслідок безлічі історичних подій, головна з яких — здобуття станції „Академік Вернадський“, стала можливою моя мандрівка через пів світу:…»[40]. У книзі багато розділів присвячено історії. Так, тут є розділи про українців в експедиції Беллінсгаузена і Лазарєва понад 200 років тому. Також про українця Антона Омельченка у британській експедиції Роберта Скотта понад сто років тому. Є тут і про учасників радянських експедиції. І звісно — про здобуття Україною станції «Фарадей», яка носить тепер ім'я «Академік Вернадський». І про українських дослідників, що вивчають континент під українським прапором. Книгу присвячено «Поверненню України в Антарктику»[41]. Автор сподівається, що книга підкреслить причетність України до глобальних процесів[25]. Восени 2022 року книга «Мрія про Антарктиду» потрапила у довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова[42], а згодом і в короткий список разом із книгами Павла Казаріна й Андрія Павлишина[43]. У 2023 році книга також потрапила у фінал Премії Львова — міста літератури ЮНЕСКО[44].  Вікіцитати містять висловлювання на тему: Маркіян Прохасько Особисте життяМаркіян Прохасько — син українського письменника, лауреата Шевченківської премії Тараса Прохаська та племінник літературознавця й перекладача Юрія Прохаська. У рамках презентаційного туру «9 міст — 9 історій»[45], Маркіян зазначив поетесі та літературознавиці Галині Крук, що в тому, що він став письменником, важливіший вплив мало не так те, що батько — письменник, а те, що батько є таким, як є, саме як людина. Він за фахом біолог і якби все життя працював за фахом, але з тими самими поглядами на світ, то це вплинуло б практично тією самою мірою. А іншим факторами вважає знайомство з письменницьким середовищем, культуру говоріння, читання та писання навколо[46]. Каже, що ніколи не хотів писати через те, що батько пише. Згадує, що це йому подобалося з дитинства. Важливою, за його словами, була й письменницька аура в родині[30]. Про дитинство згадує, що часто засинав під звуки друкарської машинки, на якій за дверима працював батько[24]. Примітки
|
||||||||||||||||
