|
Прончищева Тетяна Федорівна
Тетяна (також Марія) Федорівна Прончищева, до шлюбу Кондирєва; до 1713 року,[1] с. Березово Алексинського повіту — 12 [23] вересня 1736, Таймир) — російська полярниця, мандрівниця. Перша жінка-полярна дослідниця Арктики, учасниця Великої Північної експедиції у складі Ленсько-Єнісейського загону, дружина керівника загону лейтенанта Василя Прончищева. Довгий час через помилки картографів її ім'ям вважалося Марія, а справжнє ім'я було невідоме. ЖиттєписТетяна Кондирєва народилася в селі Березово Алексинського повіту (нині Дубенського району Тульської області)[2][3] не пізніше 1713 року[4] у родині стряпчого Федора Степановича Кондирєва і Василини Петрівни, до шлюбу Нелюбової. У родині були ще брат Федір та сестра Ганна. Її батько під час Північної війни охороняв Петербург від нападів шведського флоту, брав участь у будівництві верфей російського флоту. Після його смерті сім'я жила за одними даними у Березово[5], за іншими — у 1721 році переїхала на острів Котлін, де його батькові за заслуги перед державою ще в серпні 1712 року була надана земля[6]. За одними даними Тетяна була знайома з майбутнім чоловіком з дитинства, бо садиба батька Василя Прончищева розташовувалася неподалік від Березово[5], за іншими — вони познайомилися після переїзду Кондирєвих на Котлін[6]. 20 (31) травня 1733 року Тетяна та Василь в одному з родових сіл справили весілля, а в червні переїхали до Москви, а вже через кілька днів вирушили в складі Великої Північної експедиції до Сибіру. Участь в експедиції і смертьПеред Ленсько-Єнісейським загоном під керівництвом Василя Прончіщева було поставлено завдання дослідити та описати узбережжя Північного Льодовитого океану від гирла Лени до гирла Єнісею.  До літа 1735 року в Якутську була побудована дубель-шлюпка «Якутськ», на якій загін з 40 людей 25 серпня 1735 року досяг гирла річки Оленьок, де вимушений був зимувати через виявлену течу. У серпні 1736 року почалося нове плавання, і судно досягло Хатангської затоки, а потім попрямувало уздовж східного берега Таймиру на північ, досягнувши точки 77°25' північної широти, але незабаром, через важкі льоди, що перегородили шлях, Прончищев був змушений лягти на зворотний курс і повернутися на зимівлю в гирлі Оленька. 29 серпня Прончищев шлюпкою відправився на розвідку і зламав ногу. Повернувшись на судно, він втратив свідомість і незабаром помер. Справжня причина смерті — синдром жирової емболії внаслідок перелому — стала відома зовсім недавно, після того як у 1999 році розкрили могилу мандрівника. Раніше вважалося, що Василь Прончищев помер від цинги. 2 вересня 1736 року «Якутськ» увійшов в гирло річки Оленьок. 4 вересня Тетяну звезли на берег.[7] 12 вересня 1736 року з невідомої причини Тетяна Прончищева померла. Запис в судновому журналі, зроблений рукою Семена Челюскіна, свідчить:
Таємниця іменіТетяна Прончищева брала участь в експедиції потай. У рапортах свого чоловіка і штурмана Семена Челюскіна, а також керівників експедиції Вітуса Берінга та Олексія Чирикова вона не згадується. Навіть запис про її смерть у вахтовому журналі шлюпа «Якутськ» не згадує її особистого імені. У 1913 році мис на вході до однієї з безіменних на той момент бухт на східному узбережжі Таймиру був названий експедицією Вількицького на честь Прончищевої[8] і на карті позначений як «м. Прончищевої». Позначення на карті «м. Прончищевої» (мис Прончищевої) при підготовці видання карт прийняли рішення віднести його до прилеглої бухти, тому трансформувалося в «бухту М. Прончищевої». У 1921 році «М» було розшифровано як «Марія». Відповідно, довгий час особистим іменем дружини Василя Прончищева вважалося Марія. Справжнє ім'я було встановлено в 1983 році В. В. Богдановим за документами Центрального державного архіву давніх актів[9][10]. Пам'ять Могила Прончищевих збереглася до наших днів. У 1875 році її знайшов геолог Олександр Чекановський. У 1893 році Едуард Толль, а в 1921 році гідрограф Микола Євгенов відновлювали хрест. В наші дні могила Прончищевих, поруч з якою знаходяться полярна станція і селище Усть-Оленьок, дбайливо охороняється як історичний пам'ятник. У 1999 році експедиція Інституту археології Російської Академії наук (РАН) і клубу «Пригода» Дмитра Шпароа провела ексгумацію та перепоховання останків подружжя Прончищевих. У ході цієї роботи була виконана реконструкція їх осіб, були написані портрети, а також встановлено причини смерті Василя Прончищева.
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
