Прогрес (велосипед)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Прогрес (значення).
Чоловічий дорожній велосипед «Прогрес» В-110 виробництва Харківського велозаводу

«Прогрес» В-110 — чоловічий дорожній велосипед виробництва Харківського велозаводу.

Роки виробництва 1950—1958[1]. Перший уніфікований велосипед, що вироблявся кількома велозаводами СРСР.

Загальні відомості

Після Другої світової війни в Харкові було відновлено роботу велосипедного заводу. Виробнича база підприємства була поповнена обладнанням та верстатами, велосипедних заводів вивезених з Німеччини як військові репарації. Першою масовою продукцією нового підприємства в 1950-х роках були велосипеди В-14, В-27, жіноча модель В-22, спортивно-шосейний В-51, створені за німецькими зразками.

На початку 1950–х років, в ЦКБ велобудування Харківського велозаводу, було розроблено та почато виробництво типової моделі чоловічого дорожнього велосипеда «Прогрес» В-110, яка задала основну тенденцію розвитку дорожніх велосипедів в СРСР на багато років вперед.[1] Згодом цю модель випускали майже всі велозаводи Радянського Союзу.

Конструкція велосипеда

Рама велосипеда закритого типу, паяна із сталевих труб. Вилка жорстка, звичайної конструкції. Каретка педалей (типу BSA), важелі педалей кріпились стопорним клином. Педалі збірні, штамповані зі сталі, хромовані з гумовими вставками.

Обода коліс сталеві (з профілем «чайка») хромовані, або фарбовані. Розмір шин 40×622 мм (28х1+3/4″). Заднє колесо оснащувалось гальмівною втулкою типу «Torpedo». Сідло з товстою шкіряною покришкою оснащене двома спіральними пружинами. На його задній частині моделі ХВЗ кріпилася штампована хромована табличка з написом «Харьков».

Велосипеди фарбувалися в чорний колір, але певна кількість були синьо-зеленого, темно-червоного та інш. кольорів. Рама, крила і колеса прикрашались ліновками. На задньому крилі наносилася кольорова деколь (емблема велозаводу). На рамі, під трафарет фарбою наносились декоративні смужки і написи «В-110» та «Прогресс». На рульовій колонці заклепками кріпилися латунна штампована емблема велозаводу ХВЗ (або іншого). На задньому крилі встановлювався велосипедний круглий катафот із скла рубінового кольору. Велосипеди «Прогрес» В-110 поставлялися в продаж, в стандартній комплектації, в яку входили штампований багажник, нарамна сумочка з інструментами, велоаптечка, насос та дзвоник. Додатково пропонувалося придбати лічильник пробігу, фару і динамку. На деяких моделях встановлювався захисний щиток ланцюга.

Велосипед «Прогрес» В-110 виробництва автозаводу ЗіС 1954 р. Ці велосипеди мали значні відмінності від прототипу ХВЗ

На всіх моделях велосипедів ХВЗ В-110, на підсідельному вузлі рами штампувався серійний номер та рік виробництва.

Технічні характеристики чоловічого дорожнього велосипеда «Прогрес» В-110:

  • Висота рами –560, 580 мм
  • База –1160 мм
  • Розмір шин –40 х 622 мм (28х1+3/4″).
  • Передня зірка (число зубців) –48
  • Задня зірка (число зубців) –19
  • Кількість передач –1
  • Ланцюг роликовий 12,7×3,4 мм, 112 ланок
  • Вага велосипеда без приладдя–16,5 кг[2]

Цікаві факти

  • Велосипед «Прогрес» вироблявся певний час на автозаводах ГАЗ[3] та ЗіС /ЗіЛ[4]
  • Враховуючи стандартний однаковий кут з'єднання труб рами над педальною кареткою велосипедів «Прогрес» В-110, в ЦКБ велобудування Харківського велозаводу, під них було розроблено допоміжний бензиновий двигун Д-4.[5] Таким чином двигун легко монтувався на моделі всіх заводів без особливої доробки конструкції велосипеда.

Джерела та посилання

  • Каневский А. И., Привалов А. И. Первенец советского велостроения: Очерк истории Харьк. велосипед, з-да им. Г. И. Петровского.—X.: Прапор, 1990.—245 с: ил.—(История ф-к и з-дов: Сер. осн. в 1962 г.). ISBN 5-7766-6263-7. ББК 63.3(2Ук)7-24 К19
  • Керівництва по експлуатації велосипедів «Прогрес» В-110
  • Маркович М. Е. Велосипедный двигатель Д-4, МАШГИЗ, Москва/Ленинград 1959 г.
  • Перша модель велосипеда ХВЗ «Прогрес» В-110

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Первенец советского велостроения: Очерк истории Харьк. велосипед. з-да. –Х. Прапор, 1990. ISBN 5-7766-6263-7
  2. ↑ Керівництва по експлуатації велосипедів «Прогрес» В-110
  3. ↑ http://veloretro.ru/preview.php?id=71&indx=0&lang=ru&x=235&y=100
  4. ↑ http://veloretro.ru/preview.php?id=24&indx=0&lang=ru&x=279&y=106
  5. ↑ Маркович М. Е. Велосипедный двигатель Д-4, МАШГИЗ, Москва/Ленинград 1959 г.