«Притча во язиціх»[1] (київський ізвод церковних текстів) або «Притча во язицех»[2] (російська вимова церковних текстів, принесена в Україну за Петра І) (рос. дореф. притча во языцѣхъ, церк.-слов. притча во языцѣхъ, івр. למשל ולשנינה) — церковнослов'янський вислів, який означає те, що одержало широку популярність, у всіх на устах, стало предметом загальних розмов, прислів'ям, викликаючи несхвалення і глузування.
Вираз узято з Біблії:
Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе ... і ти будеш страхіттям, притчею та посміховищем серед усіх народів, куди відведе тебе Господь.
— Втор, Повторення закону 28:37
Приклади із літератури:
Країна ішла назустріч своїм першим післявоєнним виборам, боротьба партій загострювалась, і всюди на розбурханих передвиборних мітингах вчинок солдата знову був притчею во язицех, про нього галасували до хрипоти
— О.Гончар, «За мить щастя»
Примітки
