Природність класифікації

Природність класифікації (англ. natural classification) — ступінь адекватності класифікації природних явищ. Полягає у зведенні до мінімуму внутрішньогрупової дисперсії по максимуму ознак і до найменших спотворень при проведенні кордонів між типами. Внаслідок низького рівня цілісності фітоценозу і явища фітоценотичного континууму природність класифікації заперечується, зокрема, Уїттекером (англ. Whittaker[1]. Радянські дослідники (В. Д. Александрова[2], В. І. Василевич[3]) і прихильники класифікації фітоценозів флористичної, навпаки, вважають побудову природної класифікації можливою, причому Браун-Бланке (фр. Braun-Blanquet) стверджує, що класифікації, які складаються його прихильниками, оперують лише «ядром» типів, які природні і не перекриваються, а периферичні частини скупчень є областю екотонів, які класифікувати недоцільно. Точка зору Уїттекера в цілому більше відповідає концепції континууму; природна класифікація — це межа, до якої фітоценолог може прагнути через ряд послідовних наближень. Ступінь близькості до природної класифікації залежить як від використаних принципів, методів та обсягу вихідної інформації, так і від типу рослинності, який визначає співвідношення безперервності і дискретності. Чим інформативніші класифікаційні критерії (наприклад, невелике число ознак, тісно скорелйованних з умовами середовища і великим числом інших видів-супутників), чим рясніша і репрезентативніша вибірка описів рослинності і чим вища дискретність, тим класифікація природніша. Природна класифікація не може бути досягнута шляхом безмежного збільшення числа класифікаційних критеріїв в силу занадто великої кількості ознак фітоценозу і екотопа, що його визначає. Зрештою проблема природної класифікації — це проблема вдосконалення принципів і методів відбору найбільш інформативних ознак. Багато в чому до поняття «природної класифікації» близьке поняттю, запропонованому В. І. Василевичем — «репрезентативність класифікації».

Див. також

• Класифікація фітоценозів

Примітки

1. (рос.) Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1980. — 328 с.
2. (рос.) Александрова В. Д. Классификация растительности. — Л.: Наука, 1969. — 275 с.
3. (рос.) Василевич В. И. Количественные методы изучения растительности // Итоги науки и техники. Ботаника. — М.: ВИНИТИ, 1972. — Т. 1. — С. 7-83.

Література

• (англ.) Handbook of vegetation science. Ordination and classification of vegetation. / Ed. by R. H. Whittaker. — Hague: Dr. W. Junk B.V., 1973. — Pt. 5. — P. 717–726.