Приказ Великої скарбниці

Приказ Великої скарбниці (рос. Приказ Большой казны) - фінансовий орган Московського царства.

Неволін відносить установу його на час Іоанна III, хоча достовірно відомо його існування тільки в царювання Іоанна IV.

Знав його той же боярин, що й Стрілецький наказ, з ним були в товаришах думний дворянин і 2-3 дяки.

Завідував державними доходами з тих міст і сіл, які були підпорядковані іншим наказам; у його віданні були вітальня та суконна сотні та взагалі торгові люди, а також майстри срібної справи.

Доходи сягали 300 тисяч рублів.

Йому був підпорядкований грошовий двір, на якому карбувалися гроші та медалі (на монетах ставилися літери «Б. к.»[1]). У записниках грошовий двір згадується з 1665, спостерігав його особливий приказ з дворянина та дяка.

У завідуванні приказу Великої скарбниці складався ще тульський залізний завод, на якому виготовлялися різні залізні вироби, рушниці, ядра, гармати.

Гірська справа також полягала у віданні цього наказу.

З 1680 до приказу Великої скарбниці перейшло завідування митницями, помірною та митною ізбою, грошовими доходами з шинків, кружечних дворів, кінських майданчиків, торгових бань тощо — словом, більшість тих доходів, які раніше надходили до Приказу Великого приходу, новгородський, володимирський, нову та галицьку четі.

24 серпня 1700 за указом Петра I справи золотих, срібних та інших руд були виділені в Приказ рудокопних справ, який проіснував до створення Берг-колегії[2].

У 1711 в цей же приказ передано завідування скарбницею Казенного приказу.

Проіснував до 1718, коли замінений Штатс-контор-колегією.

Див. також

• Приказ (орган управління)

Примітки

1. Б. к. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
2. Гаврила Успенский. Опыт повествования о древностях русских. — Харьков, 1818. — С. 322-323.

Література

• Василенко Н. П. Приказы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.