Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самимПригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим — пригодницька повість для дітей, написана українським письменником Іваном Багмутом у 1964 році. СюжетЯкось під час зустрічі зі своїми читачами І. Багмут пообіцяв їм, що напише жартівливу книжку. І дотримав свого слова, створивши жартівливу повість «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим». [1] Оповідь ведеться від імені чорного кота Лапченка, котрий взявся за перо для того, щоб викласти автобіографію. У передмові він розповідає, яким чином навчився писати, та вказує причини свого заняття: кіт прагне описати як позитивні риси, так і недоліки людей, які були його господарями та є важливими для нього людьми. Повість містить 28 розділів, кожен з яких описує пригоди Лапченка та зміну його господарів, набуття головним героєм життєвого досвіду та нових знань. Сюжет розгортається у формі роздумів мудрого кота на тему совісті, сенсу життя, також він оцінює інших та дає їм поради. І. Багмут через зображення кота створює цікавий образ молодої людини, яка шукає себе в цьому світі. ГероїКіт Лапченко – оповідач, головний герой повісті. Тимчасові господарі Лапченка та люди й тварини, що траплялися в його житті:
ПроблематикаЗ кінця 1950-х І. Багмут через казку, фантазію, застосовуючи метафору, гумор тощо, намагається говорити з дітьми про вічні категорії, про загальнолюдські проблеми. [2] Іван Багмут у повісті «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим» використовує прийом алегорії та захоплює читача головним персонажем-котом, який вміє говорити й думати. Одночасно автор викриває людські вади: несправедливість людей, їхнє жорстоке поводження з тваринами, лицемірство та брехню. Гостро ставиться у творі питання дружби, важливості себе, визнання у середовищі однодумців (Лапченка у середовищі інших котів). У роздумах кота наведена головна думка твору: «Я вірю в людину, і кожен вчинок, принижуючий її, глибоко засмучує мене». Цитата є афоризмом, над яким варто замислитися кожній людині. Дивує тільки те, що кіт, помічаючи чисельні вади старших братів, продовжує вірити в людство («Можна вірити у людину. Потрібно вірити у людину!»). Лапченко зазначає, що люди, які займають високі посади в суспільстві, нерідко не помічають інших, роблять неприємні вчинки, не бачачи своїх недоліків. Книга вчить бути кращими й вірити у добрі справи («Людини з великої літери та людина з малої літери…»). Лапченко розуміє, яке важливе місце займає самокритика у вдосконалені людини, адже саме завдяки їй людина стає кращою. У творі підіймаються проблеми, актуальні як для минулого (пропаганда атеїзму Лапченком на його лекціях, критика низькопоклонства перед Заходом в образі кота Сіренького (Грея), роздуми Лапченка про шкоду алкоголізму - образи ідеальної радянської людини, яка підтримує антиалкогольну кампанію), так і сучасного суспільства (місце совісті в житті людини, вплив зовнішності на сприйняття оточенням, здатність до самокритики, невдячність інших). Примітки
ДжерелаБагмут І. Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим. УкрЛіб. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4943&page=22 (дата звернення: 21.02.22). |
Portal di Ensiklopedia Dunia