Почепська сотняПочепська сотня - територіально-адміністративна і військова одиниця Гетьманщини в 1648-1782 pp. ІсторіяВиникла як адміністративна одиниця та військовий підрозділ автономного Стародубського повіту Чернігівського полку наприкінці 1648 року. Територію складали містечко Почеп та села Глазів, Димове, Ішове, Рогове, Синькове, Сітолове, Тубольці, Шубурове. У 1654 році сотня увійшла до складу Ніжинського полку зі старшиною: Рославець Андрій Іванович - писар, Лазар Добросельцев - осавул, Афанасій Карпов - хорунжий, а у 1663 році - до окремого щойно створеного Стародубського полку, в якому надалі знаходилася аж до ліквідації автономної адміністрації Лівобережжя у 1782 р. її територію включено до Новгород-Сіверського намісництва. Почеп став також центром гетьманської домінії - Почепської волості, села якої були розкидані по всьому Стародубському полку. Сотенний центр: місто Почеп, на сьогодні райцентр, тимчасово в Брянській області Російської Федерації. Сотники
Населені пунктиНа середину XVIII ст.: Анишине, село; Бабиничі, село; Билики, село; Знбики, село; Білків, село; Близниці, село; Болотихове, село; Барики, село; Буда, село; Булашеве, село; Велика Деремня, село; Веребейня, село; Високе, село; Витівка, село; Вища Злобина, село; Волжин, село; Волохи, село; Гариці, село; Глазове, село; Гнилиця, село; Горбачі, село; Городники, село; Гришковичі, село; Дмитрове, село; Довбежів, село; Єлисеєвичі, село; Женське, село; Журавка, село; Зикієве, село; Зіваки, село; Злобина, село; Ігрушин, село; Іллюшине, село; Ішове, село; Клинок, село; Кобелі, село; Казанове, село; Колодня, село; Керманове, село; Коротке, село; Косачі, село; Котельки, село; Кошів, село; Курманове, село; Кучеєве, село; Личове, село; Лютенька, село; Макарове, село; Мала Деременька, село; Малинка, слобода; Микольщина, село; Міхове, село; Мощена, село; Муравка, село; Надинка, село; Нижні Злобинці, село; Норине, село; Огородники, село; Ожеги, село; Оксамитове, село; Олексіївськ, село; Онохове, село; Печня, слобода; Писарівка, село; Піски, село; Подузове, село; Полянка, село; Попсуївка, слобода; Ратне, село; Ручиця, село; Рудня, село; Рукавичин, село; Рябці, село; Савлукове, село; Санники, село; Сеньків, село; Сеталове, село; Синьків, село; Соколина, слобода; Старий Почеп, село; Сулашеве, село; Супрягіне, село; Тарутине, село; Телеші, село; Титовщина, село; Третяки, село; Трусівка, село; Усошки, село; Устинове, село; Хоробичі, село; Чемоданове, село; Чопове, село; Шаулине, село; Шинчі, село; Шматівка, село; Шуморове, село. У "Генеральному описі Малоросії" 1765-1769 pp. виділені поселення значаться за іншими сотнями. Разом з тим у ньому до Почепської першої сотні приписані такі села і слободи: Аксамитове, Бахаричеве, Білавське, В'язівка, Гвоздове, Гнезделич, Доманич, Дугутове, Єлисієвичі, Жерятине, Заміська Слобода, Малі Лісові Казани, Клюшине, Кугучеве, Кукшинове, Кулієве, Лисиєвичі, Озарове, Подименка, Покровщина, Полники, Попечівка, Попівка, Почеп, Рубча, Савинка, Силинове. ДжерелаО. Лазаревський. Описание старой Малороссии. Том I. Полк Стародубский. – Киев, 1888. |
Portal di Ensiklopedia Dunia