|
Потіївка (Житомирський район)
Поті́ївка — село в Україні, адміністративний центр Потіївської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. Населення 1777 осіб. НаселенняЛаврентій Похилевич у праці «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1884 року вказує, що село Потіївка разом з південною околицею Букачами мало населення 571 мешканців, 70 з яких були римо-католиками.[1] За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 2 682 особи, з них українців — 2 363, росіян — 83, німців — 8, євреїв — 43, поляків — 39, чехів — 113, інших — 146[2]. ГеографіяСело розташоване на обох берегах річки Павлівщина, яка формує великий ставок. У центрі села лівого боку до Павлівщини впадає річка Очеретянка (на якій є Христинівський ставок), а з правого боку - річка Вітряківка. ІсторіяЧас заснування і походження назви Історик В. Кисиленко віднайшов польськомовний документ, де йшлося, що Потіївка була заснована з дозволу митрополита Іпатія Потія його підданим Петром Андрійовичем 28 червня 1603 року й була названа на його честь[3][4].
Подальші подіїСело з поч. XVII ст. було митрополичим маєтком, а в XVIII ст. Радомишль був осідком греко-католицьких митрополитів; Потіївка з церквою і приходом належала до Радомишльського ключа. Через те, що це село заселили вихідці з сусіднього села Вереміївка, стосовно Потіївки у документах XVII—XVIII ст. зустрічається дві назви — Вереміївка і Потіївка[4]. Але з XIX ст. залишається одна, поточна назва.   Зі статистичного збірника Київського губернського правління 1900 р. в селі Потіївці було 215 дворів, 1098 жителів. Населення займалось землеробством, а крім того — виробництвом коліс на суму 250 крб. на рік. В селі була одна церква, одна церковно-приходська школа в якій один учитель навчав до 40 дітей заможних селян, один вітряк, один хлібний магазин. Був ще пожежний обоз з чотирьох бочок і чотирьох багрів. Першу звістку про Лютневу революцію в селі поширив учитель місцевої школи, який відзначався вільнодумством. Навесні 1917 р. в селі з'явилися перші дезертири з фронту. 4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду у Потіївці зупинилась на ночівлю Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Група простояла у Потіївці до 6 листопада. В 1924 р. в Потіївці комуністами було створено комнезам, який поставив питання про перерозподіл землі. Частина малоземельних селян одержали землю на західній околиці села і заснували там новий хутір — Нова Громада. В кінці 1927 р. в Потіївці було створено комуну, у якій спочатку ввійшли 18 господарств. Комунари одержали землю, усуспільнили все майно, побудували декілька господарських приміщень. Комуні було передано панський паровий млин в селі Рубанці (нині Малинського району), який давав їй значні прибутки. В 1929 р. в селі був організований колгосп ім. Чубаря, а в 1930 р. було утворено другий колгосп — «Червоноармієць», які в 1950 р. об'єдналися в один — колгосп ім. Леніна, з 1962 р. — «Шлях до комунізму», а з 1964 р. — «Прогрес». В 1924 р. в Потіївці була побудована початкова школа, яка в 1926 р. стала семирічкою, а з 1936 р. — середньою. В 1922—1959 рр. Потіївка була районним центром. Тут діяла машинно-тракторна станція, яка була створена в 1931 р., цегельний завод, потужністю 3 млн шт. цегли в рік, будівництво якого було завершено в 1958 р., діяв млин, маслозавод, лікарня на 75 ліжок, сільгосптехніка, яка обслуговувала 9 колгоспів, кінотеатр, будинок культури, середня школа, школа-інтернат, комунгосп, поштове відділення та ін. У 2-й пол. ХХ ст. до складу Потіївки приєднали хутори: Нова Громада та Журатин Місцевості Хутір ЖуратинЖуратин — хутір, що був у полі між селами Нераж та Потіївка. Існував у першій половині XX століття. Розташовувався на заболочених полях при витоках річки Павлівщина. Станом на 1943 рік мав 22 двори[5][6][7]. Веремійки та Нова ГромадаПід 1514 роком уперше згадується село Веремійки (Осіча), яке історик В. Кисиленко локалізував у межах вулиці Шевченка села Потіївка. У 1601 році поселення мало всього лише 4 двори (дими)[8]. А у 1603 році село припинило існування через заснування Потіївки та переселення його мешканців у нове поселення[9]. За даними історика Леоніда Тимошенка, перша писемна згадка про село Осіча датується грамотою 1514 року. Назва походить від однойменної річки Осіча (нині — річка Павлівщина на території села Потіївка). З 1569 року село належало київським митрополитам. У 1924 році в Потіївці комуністами було створено комнезам, який поставив питання про перерозподіл землі. Частина малоземельних селян одержали землю на західній околиці села і заснували на місці колишнього села Веремійки новий хутір — Нова Громада. Станом на 1943 рік хутір мав 32 двори. У другій половині XX століття хутір було приєднано до складу села Потіївка[6][10][11]. Стовпець-БукачіЛаврентій Похилевич у праці «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1884 року пише, що Букачами називалася південна частина села Потіївки.[1] У 1920-х — 1930-х роках до складу села приєднали поселення Букачі (Стовпець), що було південніше Потіївки. У 1923 р. увійшло до Потіївської сільради Потіївського району. Станом на 1941 рік на обліку не значиться.[12] Відомі людиНародились:
Мешкали:
Див. такожПримітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
